20 липня у всьому світі відзначають Міжнародний день шахів. За ініціативи Всесвітньої шахової федерації (ФІДЕ) його святкують із 1996 року. Назва гри походить із персидської: шах мат – володар помер.
Батьківщиною шахів є Індія. Там у V столітті з’явилася попередниця шахів – гра чатуранга. На Русі шахи з`явилися приблизно в IX-X сторіччі. Шахи – це настільна гра на 64-клітинній дошці, на якій розташовуються 32 фігури (по 16 фігур білого і чорного кольору). Грають 2 партнери. Мета гри полягає в тому, щоб поставити мат королеві супротивника. Майже в кожному населеному пункті є шаховий клуб (інколи їх декілька), в якому збираються шанувальники цього виду спорту. І наша Семенівка не є виключенням. Ми поспілкувались із чоловіком, який присвятив багато років грі в шахи та був суддею не на одній спартакіаді та турнірі. Іван Васильович Старченко розповів нам про свій життєвий шлях та про те, з чого розпочалось його захоплення шахами.
– Іване Васильовичу, коли Ви вперше сіли за шахову дошку?
– У шашки почав грати десь із 7-го класу. У школі була першість, зайняв друге місце, соромно було, програв дівчинці. У мене була однокласниця, яка сильно грала. Вона завжди посідала перші місця на змаганнях. І зараз, скільки б я не організовував турнірів, мені не вдається залучити її до участі в них.
– Розкажіть нашим читачам про особливості гри в шахи.
– Шахи – це стратегічна гра з елементами мистецтва, науки й спорту. Вони – такий собі розумовий тренажер, оскільки вимагають постійного інтелектуального напруження й розв’язання логічних задач, розвивають концентрацію уваги, а також покращують пам’ять. Лікарі рекомендують шахи як спосіб профілактики хвороби Альцгеймера. Науковці використовують їх для педагогічних та психологічних досліджень і завдяки їм моделюють системи штучного інтелекту.
– Коли Ви почали брати участь у турнірах із шахів та проводити їх?
– Ще коли почав учителювати в Степанівці, я виконав норматив ІІІ розряду по шашках. Тоді якраз мене обрали комсоргом і безкоштовна нагрузка була інструктора зі спорту. Ми будували перший стадіон у селі Жовтневе. У нас була хороша команда. Тоді я і почав організовувати районні спартакіади трудових колективів. Із 1976 року беру участь у районних змаганнях. Організовувати турніри почав десь 15-16 років тому, тоді були турніри сільських рад. Мене якось попросили бути суддею на змаганнях із шашок, і так я став незмінним суддею. Після цього грати я майже перестав. Рідко беру участь у змаганнях у ролі гравця, не встигаю.
– Яка була найбільша кількість учасників на змаганнях?
– У 2018 році ми проводили змагання на честь визначних шахістів – Василя Дмитровича Вовка та Володимира Анатолійовича Бордунов. Тоді одночасно проводили турніри чоловіків, жінок і дітей, одночасно судив 6 турнірів.
– Ви маєте свою манеру суддівства?
– Так. У мене своя манера судити, в районі, мабуть, я один такий. На обласні змагання пропонували колись поїхати посудити, але поїздка до Полтави дорого обходиться. Обіцяли посвідчення судді оформити, але так і не склалось.
– То Ви так і не маєте суддівського посвідчення?
– Не маю. Коли мене запитують, як я можу судити без нього, відповідаю: по совісті. Я вже 10 років співпрацюю з районною організацією інвалідів. Павло Павлович Кобильченко колись попросив мене судити на змаганнях, і з тих пір ми тісно співпрацюємо. Ніколи не було проблем із моїм суддівством.
– Що, на Вашу думку, є визначальним у грі в шахи?
– Важливою є теорія, але в селах теорію ми мало знаємо, мало книг. Я 23 роки грав за листуванням, то вигравав той, у кого більший доступ до літератури. А тоді, коли почались записи на дисках, вигравали більше супротивники. Бо там комп’ютер дає тисячі варіантів, а з книги я за вечір міг лише три-чотири варіанти переглянути. Потрібно багато терпіння, не кожен зможе висидіти. Я, наприклад, саме більше програю на зівках – уже зробив хід, побачив, а вже пізно, руку прийняв же.
– Які є зараз проблеми у цьому виді спорту, з якими Ви зіштовхуєтесь?
– Раніше були спартакіади колгоспні, потім трудових колективів, сільських рад. Уже 5 років ніякі спартакіади не проводяться. Єдине, де ми проводимо турніри, це на заходах організації інвалідів, вони завжди нас запрошують, і ми проводимо змагання. Іноді беремо участь у змаганнях під час масових заходів Семенівської об’єднаної територіальної громади. Раніше часто проводила змагання районна партійна організація «Рідне місто» в селі Очеретувате. Уже два роки не проводяться турніри імені Василя Дмитровича Вовка та Володимира Анатолійовича Бордунова. У минулому році провели один турнір на святі «Меди Межиріччя». У цьому році, напевно, ніякого турніру не буде через стан у країні.
– Як Ви організовуєте турніри?
– Обдзвонюю тридцять шахістів, обіцяють взяти участь двадцять, отже, буде десять.
– Ви маєте улюблену зіграну партію? Пам’ятаєте її?
– Я грав багато за листуванням, грав в особистих турнірах, у командних турнірах грав три роки по 100-кліткових шахах, по листуванню там легше виграти, я виконав норматив кандидата в майстри спорту і по російських, і по міжнародних. Російські – це наші звичайні 8 на 8, міжнародні – 10 на 10. Я вдома зберігаю запис. Десь років 15 тому брав участь за листуванням у 100-клітковій за другу команду з Полтавської області. Виставили дві команди, грав на 3-ій дошці. Поставили російські шашки на першу дошку, я був самий слабший. Ми вирішили командою, що на першій дошці всеодно виставляють гросмейстерів та майстрів спорту, там нам нічого не світить, вирішили, що ні я не наберу, ні вони не наберуть, а тих, що грають у команді краще, поставити на наступні дошки. Поставили мене на третю дошку, а я вибув, і вибув той, що грав на другій дошці. Єдине, що я грав із міжнародним гросмейстером і зіграв унічию, – оце для мене сама сильна партія була. Десь ходів по 10 зробили, бачу, він робить хід, я одну віддаю, дві б’ю, три дні (за листуванням дозволяється три дні на обдумування) переглядав усі варіанти. Думав, що це якась пастка. Я одну віддаю, дві б’ю, це він робить якусь комбінацію. Три дні шукав виграшну комбінацію – не знайшов. Виграти я в нього не зміг – розбіглись на нічиїй. У мене є звичка усе занотовувати. Раніше, як їздив на обласні змагання, усе записував – із ким грав, як зіграв і хто призери.
– Які є системи змагань?
– Є колова система, коли кожен грає по колу з кожним суперником, є олімпійська – той, що програв, вибуває, є швейцарська, коли домовляються, наприклад, грати у п’ять турів. Сама несправедлива гра, на мою думку, це олімпійська – у першому турі може попастись два сильні суперники і один із них вилітає, а друге жеребкування можливе, де грають два слабкі суперники – виграє один із слабких і йде далі. Це не рівноцінно. Ми завжди намагаємось грати або швейцарською, або круговою системою. Зараз мало учасників, тому витягуємо майже завжди на кругову.
– Кого можете виділити із сильних гравців нашого району?
– Розпочну з чоловіків: ветерани – Іван Гончаренко (с. Заїчинці), Віктор Куліш (с. Очеретувате), Василь Жолобчук (с-ще Семенівка), Володимир Сінельник (с. Веселий Поділ); середнього віку – Андрій Шабала, Василь Гаврись, Сергій Новохатько
(с-ще Семенівка); молодь – Іван Боднар (с. Крива Руда). Жінки: ветерани – Ольга Дреєва, Валентина Ніколайчук (с. Веселий Поділ), Марія Божко
(с-ще Семенівка), Валентина Бондаренко (с. Іванівка); середнього віку – Ріта Шабала (с. Веселий Поділ), Юлія Єлагіна (с. Вільне), Марина Фроленкова (с-ще Семенівка); молодь – Дарина Богаєвська (с. Іванівка), Владислава Гайдук (с. Очеретувате). Прикро, що діти зараз не цікавляться грою в шахи і шашки.
– Ви слідкуєте за грою в шахи на чемпіонатах? Знаєте когось з українських чемпіонів у шахах?
– Так. Із чоловіків – Василь Іванчук та Руслан Пономарьов, а з жінок – Марія Музичук та Анна Ушеніна. На мою думку, це найсильніші гравці українських шахових турнірів.
– Плануєте в подальшому організовувати турніри?
– Плануємо на День села Степанівки провести змагання, якщо вийде. Ми вже два роки поспіль організовували турніри разом із Пузирівським сільським головою Юлією Василівною Жидок. Перший рік зібрали 10 учасників. Спонсором виступив депутат обласної ради Володимир Михайлович Ярошенко, закупив грамоти і медалі. На другий рік уже було більше учасників, Володимир Михайлович також виступив спонсором і, окрім грамот та медалей, були грошові призи переможцям.
– Що Ви хотіли б побажати шахістам у переддень свята?
– Хочу побажати організаторам та спонсорам частіше проводити змагання. Нам необхідний спонсор для організації змагань. Були часи, коли грамоти коштували 2-3 гривні, то я самостійно цим займався. Ходив у районну раду, просив, щоб проставили печатки, і ми проводили турніри під егідою районної ради. Хочеться, щоб люди більше займалися спортом, щоб молодь цікавилась шахами. Хочу подякувати всім спонсорам, які упродовж мого суддівства підтримують шахістів у проведенні змагань. А всім учасникам змагань зичу творчої наснаги, енергії, бажання постійно вдосконалювати свою майстерність, незламної волі та багато яскравих партій, комбінацій, фантастичних задумів і блискучих ходів. Перемог вам у шахах та в житті.
– Прийміть щирі вітання від редакції газети «Вісник Семенівщини» з Міжнародним днем шахів, що об’єднує як любителів шахів, так і спортсменів, які досягли значних успіхів у цій грі. Ваші досягнення є зразком відданості своїй справі, неабиякої працелюбності, прагнення завжди досягати поставленої мети. Цінуємо спортивну майстерність, інтелектуальність, витримку і прагнення до перемоги. Бажаємо вам міцного здоров’я, спортивного бадьорого духу, енергії, швидкої думки та яскравих перемог.
Спасибі всім шахістам Семенівщини, що завойовують для нашого району призові місця й нагороди. Ми пишаємося вами!
Олена БУГАЙ
