Із ким у вас найбільше асоціюється український бокс? Звісно, із братами Кличками – скажете ви, і будете праві!

Та чи відомо вам, що найпопулярніші боксери та й, напевно, спортсмени, котрі ототожнюються з Україною, народилися й виросли за її межами. Старший Кличко Віталій – народився в Киргизстані, а Володимир – у Казахстані. Тільки у 1985 р., у віці 14 та 9 років відповідно, вони переїхали на рідну землю своїх батьків.

Донеччанин Віктор Козак також був змушений покинути свій рідний край, і тепер він популяризує бокс в Оболонській територіальній громаді. Із травня на базі Оболонської опорної школі Віктор Васильович проводить навчання з цього екзотичного, як для нашої місцевості, виду спорту.

Самого тренера важко назвати професійним боксером, адже за освітою В. В. Козак – гірник. У вільний від навчання час він займався боксом і до раннього завершення кар’єри боксера (у 18 років) він устиг стати кандидатом у майстри спорту. Працював у шахті, а також має досвід роботи в правоохоронних органах, який дав тренеру здатність виявляти в дітях потяг до згубних звичок і вчасно попереджати їх від негативу, що несе «вулиця» неповнолітнім. Він рано завершив боксерську кар’єру, але ніколи не полишав бокс – судив поєдинки в рингу, а тепер став на стежину наставника.

«Два роки тому я приїхав в Оболонь, – каже виходець зі Сходу України, – пожив, акліматизувався», подивився що до чого. Тоді я побачив, що малечі в селі мало приділяється уваги, тож вирішив займатися тим, що люблю найбільше. В юності займався боксом під керівництвом професійних тренерів Караваєва, Моісеєнка, Коваленка, тому про бокс дещо знаю і можу поділитися цими знаннями».

Розпочинати Віктору Козаку, звісно, довелося з «голого» ентузіазму. Боксерське знаряддя для перших занять купував за власні кошти, зароблені сезонними роботами. Надалі Віктор Васильович знайшов однодумця в особі сільського голови Бориса Пустовойтова, завдяки підтримки якого інвентар почав поповнюватися, а для занять у боксерській секції було виділено приміщення. Зіткнувся тренер і з нашим менталітетом, адже спочатку довелося переконувати батьків, що бокс – це спорт, а не мордобій, затягуючи дітей в секцію... А тепер – їх не витягнеш!

Наразі розпочався новий навчальний рік і в боксерському залі Оболонської школи стало гамірно. Кімнатка маленька – розрахована для занять до десяти чоловік. Поки що рятує просторе шкільне подвір’я, де можна чергувати тренування зі скакалкою чи спеціальними м’ячиками, але для розвитку і перспектив, до яких прагне В. В. Козак, потрібні зовсім інші масштаби.

«Маємо перспективи і наполегливість, а наполеглива праця, як говориться, перебиває все, і навіть талант У нас є на кого рівнятися: брати Клички, Усик, Ломаченко, які показали, що таке важкий, кропіткий труд над собою. Від того, що робиться у Донецьку, опускаються руки. А оце все мені цікаве, я тут ожив, отримав друге життя», – додав на завершення Віктор Васильович Козак.

Справжньому козаку і доля всміхається в козацькому краї. Тож нехай у Вас, Козаче, все збудеться і оболонська земля стане багатою на нових «кличків», «усиків», «ломаченків»!

Михайло ПОГРІБНИЙ

Недостаточно прав для комментирования:( Пожалуйста зарегистрируйтесь на сайте!