Рівно п’ять років тому в Семенівці з’явилася оновлена підстанція Лубенської станції екстреної медичної допомоги. Тоді, у 2016 році, наша місцева служба ЕМД остаточно «від’єдналася» від центральної лікарні, переїхавши в нове приміщення.
Нині у семенівській «швидкій» працюють близько трьох десятків медиків широкого профілю, адже вони не просто приїдуть до вас виміряти температуру тіла, тиск чи доставлять вас до лікарні, а зможуть в екстрених, а інколи навіть екстремальних умовах витягнути з того світу або дати дорогу новому життю.
На початку жовтня Семенівська підстанція зафіксувала вже треті пологи, що лягли на руки, знання і досвід фельдшера виїзної бригади екстреної допомоги та медицини катастроф Ніни Пелепас.
– Хочу звернутися через газету, перш за все, щоб люди відповідальніше ставилися до вагітності, бо від останнього випадку в мене тиск піднявся, – схвильовано розпочала розмову Ніна Єгорівна, яка все своє життя присвятила лікуванню, 45-ий рік працюючи в цій відповідальній сфері. Родом вона з Василівки. Закінчила із червоним дипломом Лубенське медичне училище.
– Ми на них молимося, – говорить Ніна Єгорівна про свою альма-матер. – Поганенька будівля була, але підготовка в нас була дебеляча... У медицину раніше йшли за покликанням і далі несли це по життю!
А випадок, що трапився на початку жовтня з Ніною Єгорівною на службі дійсно трепетний і навіть кричущий. Інцидент відбувся ввечері у Семенівці. У 21-річної жінки це була шоста вагітність, треті пологи. Умови життя не найкращі. Звісно, що без належної медичної допомогти пологи можуть стати летальними, причому як для дитини, так і матері. І така загроза у даному випадку могла стати реальною. У дорозі при огляді почалися потуги і бригада зрозуміла, що родова діяльність увійшла в активну фазу. Відтак Ніна Пелепас разом із водієм приготувалися приймати дитину безпосередньо в машині. Через декілька днів після прийнятих нею пологів вона й досі перебуває під емоціями: «Мене й досі трусить... – схвильовано розповідає фельдшерка. – Дитинка родилася обвита пуповиною, синя: роздихали, відсмоктали... і з криком: «ура, маємо». А в мене волосся дибом – згадала все на світі, і буквально хвилин через п’ять почули плач новонародженої дівчинки».
Дитинку, як справжні акушери, врятували, але довелося ще й психологічною службою попрацювати, адже і з її мамою було не все гаразд. Ще за пів години Ніна Єгорівна провела й так звані «другі пологи» – не менш важливе вивільнення дитячого місця від матері.
Ще два випадки пологів трапилися під час чергування Ніни Пелепас у січні та березні, але без ускладнень. В усіх трьох породіль народилися дівчатка.
Чогось, на думку Н. Є. Пелепас, нині молодь не задумується, що дітей треба годувати, одягати, навчати: «Я не говорю, що не прийму роди, але хіба це правильно: приймати пологи вдома, у машині чи кареті «швидкої» або ж під вікнами лікарні?» Вона наголошує, щоб вчасно зверталися і не сиділи до останнього. Завчасно потрібно потурбуватися про народження своєї дитинки, адже навіть при благополучній вагітності є ризик стрімких пологів, які можуть тривати від 15 до 30 хвилин. А нині у Семенівській центральній лікарні відсутнє пологове відділення, тому жителі Семенівської та Оболонської громад змушені їхати народжувати у найближчі міста.
Із болем у серці розповідає, що немає вже Семенівського району і розвалюються служби. Особливо важко доводиться сучасній українській медицині і медикам. Важко в тому плані, чи це пологи, чи коронавірус, який звалився на їхні голови, ніби грім, а відповідає за це лише одна бригада, яка повинна бути в один час у багатьох місцях. Ніну Єгорівну нелегко застати на робочому місці. Щойно вона з Миргорода – після транспортування хворого на інсульт. COVID – на Кременчук, інфаркт – на Полтаву, пологи – Хорол, Лубни. Такі реформи в нашій країні. «Що робити в «глибинці», в селах, куди лише ми їдемо більше 40 хвилин?» – риторично питає себе фельдшерка.
Завідуюча підстанції Валентина Шевцова і старший фельдшер Тамара Коба пишаються, що мають нагоду працювати з Ніною Єгорівною Пелепас, із гордістю розповідаючи про неї, як про висококваліфікованого працівника, котрий передає свій безцінний досвід, консультуючи своїх молодших колег.
Ніна Єгорівна також ділиться теплими відгуками про своїх колег. Особливо вона дякує своїм напарникам – водіям карети екстреної допомоги (для чоловіків це ще більший стрес) – і жартує: «Говорю водієві різати пуповину, а в нього трусяться руки...»
Н. Є. Пелепас, підсумовуючи нашу розмову, каже, що пологи можна прирівняти до реанімації: «Тільки там людина отримує другий шанс на життя, а тут – нове життя на твоїх руках. Приймати пологи мені не вперше, але щоразу хвилююче чути перший крик малюка. Народження дитини – завжди диво. І ми, вся наша бригада, радіємо, що доклали зусилля до появи такого чуда. Хай діти ростуть здоровими на радість своїм батькам». На запитання «За що Ви любите свою професію?» говорить, що вона дає їй можливість рятувати людей. Останнім часом вони сподіваються лише на медиків. Прикро бачити, коли громадяни відтерміновують лікування тільки через те, що у них немає грошей. А коли вже стане дуже погано, то тоді викликають «швидку»...
У нашій місцевій службі «103» чимало працівників, вони постійно чергуються, але пологи – це «фішка» Ніни Єгорівни. Така доля і вибрики фортуни...
Тому поважайте наших медиків, вчасно звертайтеся за допомогою і не звертайтеся даремно. Та наостанок передаю всім побажання від Ніни Єгорівни Пелепас: «Любіть себе і не хворійте!»
Михайло ПОГРІБНИЙ
