У кінці минулого року в Семенівській громаді загострилася проблема в галузі охорони здоров’я. Проблема не нова і навіть не локальна – з нею, напевно, зіткнулася вся сільська медицина нашої країни.
Це пов’язано з глибоким реформуванням медичної системи, що розраховано не на один рік. Тож, як ви зрозуміли, у новому році медична проблема Семенівщини ще остаточно не вирішена і на сьогодні – у «підвішеному» стані, адже й про саму реформу до кінця мало що відомо... На початку року керівник Проєктного офісу з відновлення при Міністерстві охорони здоров’я України Олексій Яременко дав розширене інтерв’ю, в якому розповів, як у 2024 році працюватиме реформована медична система та як будуватиметься спроможна мережа медичних закладів.
Спробуємо тезисно розкласти це інтерв’ю та запрошуємо до обговорення.
Передумови реформи медицини
Наша медична мережа сформована ще за радянських часів чіткого поділу на районні, обласні, міські лікарні, коли медична послуга була закріплена за місцем проживання людини.
Зі стартом реформи у 2018 році громадянам дали право обирати медичний заклад. Тепер кошти в першу чергу закріплюються не за лікарнею, а йдуть за пацієнтом, і медичне обслуговування розраховується відповідно кількості населення, яке проживає на певній території і має отримати ту чи іншу послугу. Тепер екстрена медична допомога везе не туди, де ближче, а туди, де якісна послуга, необхідне обладнання та фахівці. Тож, як бачимо, п’ятий рік в Україні працюватиме ринок медичних послуг, а тому й конкуренція між закладами охорони здоров’я.
Тому потреба в трансформації мережі – це не ноу-хау України. Майже всі країни, особливо наші найближчі сусіди – Польща, Литва, Латвія, Естонія та інші ще 20 років тому вже проходили цей шлях, продиктований Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Згідно з постулатами ВООЗ, ефективна мережа медичних закладів не може сформуватися сама собою, бо фінансові механізми – це не все, що потрібно, – в охороні здоров’я важливе планування. Тому потрібно чітко розрахувати потреби населення і визначити обсяги медичної допомоги для тієї чи іншої лікарні. Це дасть можливість використовувати ресурси й можливості правильно, зокрема, фахівців та обладнання.
Коли озвучували концепцію медреформи у 2017 році, система в цілому переходила від бюджетного управління до оплати за послуги. Ця трансформація нелегка, вона торкається всіх ланок, починаючи від міністерства, від Національної служби здоров’я України і завершуючи конкретними надавачами послуг і пацієнтами. Вже у 2018 році були сформовані округи, а потім – перелік опорних лікарень.
А наразі працює трирівнева система, що дає змогу більш чітко описати функції, які мають бути в стаціонарних закладах охорони здоров’я.
Це буде наступний рівень, і зараз завершується його громадське обговорення, а далі – його затвердження в законодавчій площі. Водночас регіони будуть продовжувати працювати з госпітальним плануванням і визначенням закладів. Потім МОЗ погоджуватиме ці плани із врахуванням думок на місцях, і вже повноцінно реформована мережа запрацює з 2024 року.
Поки що зрозуміло лише те, що багатьом треба починати укрупнюватися, об’єднуватися, більш чітко визначатися з ролями. Обмеженість ресурсів завжди впливає на реформи, бо коштами завжди можна щось перекрити. А от коли коштів мало, то треба оптимізувати. Крім «оптимізації» мережі, будуть переглядатися і межі госпітальних округів, але це фактично межі області. Також кожний госпітальний округ буде поділений на госпітальний кластер, який прив’яжуть до реформи децентралізації. Тобто госпітальний кластер – це новий укрупнений район. Буде сформовано всього 136 госпітальних кластерів. У кожному госпітальному кластері має бути як мінімум одна кластерна лікарня, здатна забезпечити лікування найбільш поширених хвороб. У кластері їх може бути більше, ніж одна, з розрахунку обслуговування: 1 лікарня на 150 тис. населення (в Україні очікується близько 170 кластерних лікарень).
Нижчий рівень – це загальні лікарні, які надають базову медичну допомогу. Їх завдання стабілізувати пацієнта й відправити в кластерну або надкластерну лікарню. Фактично вони закривають географічну потребу, бо в нас велика країна і є віддалені містечка, де потрібна базова медична допомога для простих випадків або де можна стабілізувати пацієнта й відправити на вищий рівень. Кластерна лікарня має бути в межах одного району для більш злагодженої соціальної сфери, отже, де центр району, туди й підуть інвестиції. Децентралізація планувалася відповідно до багатьох параметрів, серед яких, у тому числі, і бюджети, і дороги, й інші інфраструктурні об’єкти.
Отже, перспективи для розвитку гарантують поки що лише для районної лікарні. А от що обіцяють для громад, так це будувати або реконструювати нові дороги, щоб легко дістатися до райцентру. В деяких областях розвиватимуть ще й аеромедицину.
