У час, коли Україна переживає найважчі випробування за останні десятиліття, мільйони наших земляків, розкиданих по всьому світу, стали невидимим фронтом підтримки. Серед них наш земляк Вадим Коніченко, який, опинившись за тисячу кілометрів від домівки, не відвернувся від рідної землі. Його відданість Батьківщині та небайдужість долають дистанцію, стирають кордони й доводять, що одна людина спроможна на багато.
Вадим народився 3 травня 1990 року в с-щі Семенівка, закінчив місцевий НВК №2. По завершенні навчання були підробітки, здебільшого – на Глобинському м’ясокомбінаті. Життя не балувало, можливостей реалізувати себе бракувало. І хоч Семенівка була рідною до болю, зрештою він вирішив їхати за кордон – не від хорошого життя, а щоб мати шанс на нормальне майбутнє. Тож у грудні 2021 року почався його шлях, далекий від дому, але з думками про нього щодня.
Адаптація на чужині проходила нелегко: інша мова, менталітет, традиції, культура... До того ж, у перші дні не було стабільності ні в роботі, ні в заробітках, але з часом усі труднощі вдалося здолати.
Страшна звістка про початок активних військових дій сколихнула життя навіть у мирній Польщі. Стрічка новин рвала душу, а світ навколо, здавалося, зупинився й уже не буде таким, як раніше. Проте, почуття відчаю швидко переросло в бажання діяти.
«Неможливо залишатися осторонь подій в Україні, навіть якщо жити за кордоном, – говорить земляк. – Більша частина моєї зарплатні з перших днів вторгнення й по сьогодні спрямовується на допомогу нашим військовим. Плюс до цього мені вдається закривати прямі потреби, користуючись своїм «службовим» становищем».
Сьогодні Вадим Коніченко працює в сфері вантажних перевезень і, зокрема, доставки побутової техніки – справа для тих, хто не боїться труднощів та цінує свободу дороги, адже побував він у Німеччині, Швеції, Нідерландах, Бельгії. Саме завдяки цій роботі напряму закрито декілька зборів для наших захисників. У співпраці з нашими волонтерами Тетяною Тарапунець і Назаром Борисенком воїнів забезпечено необхідною технікою.
«За час війни Вадим неодноразово допомагав донатами на карту, а також передав безкоштовно для потреб ЗСУ пральну та сушильну машини, холодильник... Дякую земляку за підтримку», – говорить Назар Борисенко.
Чимало країн світу стало другою домівкою для українців за останній час. Не хочеться говорити про причини, але така доля – жити й працювати на чужині. Один із них – Вадим Тахірович Коніченко – будує нове життя в дружній нам Польщі, де вже створив сім’ю і має сина, при цьому думками й душею завжди повертається до рідної землі. Дякуємо за підтримку, друже!
Михайло ПОГРІБНИЙ
