Є люди, чия внутрішня сила та спокійна мужність тримають цей світ навіть у найтемніші часи. 16 червня свій золотий ювілей – 50-річчя – відзначає наш земляк, захисник України, старший водій 71-ї окремої єгерської аеромобільної бригади ДШВ Анатолій Володимирович Попко. Це день народження людини, яка без вагань змінила мирне життя на запеклі бої, аби захистити найдорожче.
Життєвий шлях Анатолія Володимировича міцно пов’язаний із рідною Семенівщиною. Тут, у Семенівці, він народився влітку 1976 року, тут зростав, навчався у Семенівській школі №1. Здобувши освіту, повернувся до праці на рідній землі – багато років сумлінно працював на місцевому м’ясокомбінаті. Спокійний, надійний,працьовитий – чоловік, на якого завжди можна було покластися.
У 2016 році в його житті розквітло велике кохання – Анатолій одружився з Альоною Дилай. Невдовзі доля подарувала подружжю найбільше щастя – донечку Анну, яка стала для тата цілим всесвітом. Разом із дружиною, донькою, батьком та сестрою Анатолій будував плани, радів кожному дню.
Проте у 2023 році цивільне життя залишилося в минулому. Анатолій Володимирович став до лав Збройних сил України. Він потрапив до легендарної 71-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Бути старшим водієм у десанті – це окрема, надзвичайно небезпечна місія. Це означає під постійними обстрілами,крізь вогонь і бруд, вивозити поранених побратимів, доставляти боєкомплект на «нуль» і щомиті ризикувати собою заради інших.
Бути дружиною військового – це особливий, невидимий фронт, де немає перепочинку. Це щоденна боротьба зі стресом, страхом і розриваючим душу хвилюванням. Коли кожна секунда минає в очікуванні заповітного повідомлення: «Живий. Плюс».
В історії цієї родини був період, від якого холоне кров у кожного, хто знає, що таке війна. Анатолій не виходив на зв’язок довгих, нескінченних 5 місяців. Кожен день для дружини Альони перетворився на суцільне пекло невідомості. Розум чіплявся за надію, а серце розривалося від болю. За цими місяцями тиші стояло важке поранення воїна...
Альона Миколаївна згадує випадок, який якнайкраще описує цей натягнутий, наче струна, стан дружин військовослужбовців. Одного разу, коли вона була на толоці, пролунав телефонний дзвінок. У слухавці почувся незнайомий, грубий, хрипкий чоловічий голос. Серце жінки миттєво обірвалося – перша думка була про найстрашніші новини з фронту, про чоловіка... А виявилося, що то просто телефонували у буденній справі – за молоко. Цей епізод – лише крапля в морі того колосального емоційного напруження, в якому живуть тисячі українських жінок. Це невимовне співчуття всім тим, хто чекає, і безмежна повага до їхнього терпіння.
Сьогодні, у день 50-річчя Анатолія Попка, вся Семенівська громада схиляє голову вдячності перед його відвагою.
Ми щиро вітаємо нашого захисника з Днем народження! Бажаємо Анатолію Володимировичу найголовнішого – міцного, козацького здоров’я, залізного ангела-охоронця за плечима на кожному бойовому виїзді, витримки та якнайшвидшого повернення додому з Перемогою.
Нехай кулі оминають, побратими завжди прикривають спину, а зв’язок із рідними більше ніколи не переривається. Бажаємо, щоб зовсім скоро вся велика родина – дружина, донечка Аня, тато, сестра – змогли міцно обійняти свого Героя вже під мирним українським небом.
Дякуємо за захист, Анатолію! Із Днем народження! Слава Україні!
Ілона КРАВЧЕНКО
