Ми живемо в надзвичайно важкий час, ускладнений ще й військовими діями на сході держави, тож розуміємо необхідність проведення реформ у багатьох напрямах життєдіяльності. Але вони жодним чином не повинні здійснюватися врозріз із інтересами людей. У контексті реформ найбільш суперечливою і такою, що несе серйозні ризики, є територіальна. Закон щодо добровільного об’єднання громад викликає більше запитань, аніж дає відповідей. Адже наразі жодним чином не зрозуміло, як створення таких територіальних агломератів сприятиме поліпшенню якості життя людей.
На мою думку, сьогодні можна вести мову про економічно доцільне укрупнення окремих сільських громад, а не перекроювати по живому райони. Так, є громади, які або фінансово неспроможні, або підійшли до низького демографічного порогу. Саме такі і доцільно поступово приєднувати до більш потужних та через певний проміжок часу зробити висновок про результати такого злиття. Але ж пропонується глобальний прискорений варіант територіального об’єднання, і прогнозувати його наслідки доволі важко. Нині в районі є багато самодостатніх громад, тож чи варто їх так поспішно об’єднувати? Чому процес, який навіть у більш розвинутих європейських країнах тривав десятиріччями, в Україні має відбутись упродовж кількох місяців?! За рахунок чого спрацює схема надання населенню високоякісних послуг? Чи не буде навпаки?
Лише чіткий аналіз стану громад, індивідуальний підхід до кожної, бачення перспективи розвитку може бути орієнтиром у проведенні територіальної реформи. І щонайперше, недопустиме форсування цього процесу, він має носити еволюційний характер. Опиратися при реформуванні лише на тенденцію скорочення населення та інші кількісні показники неможливо, бо це може привести до згубних наслідків та практичного знищення багатьох сіл.
Комментарии