Пройшло зовсім небагато часу, і наш прадавній ліс та могучий степ вступили в нову епоху – Рубаки. Старі провидці та волхви пророчать, що фортуна посміхнеться тим, хто в цю епоху не сидітиме спокійно вдома, а буде рубати з плеча все, що попадеться під руку: двері до "козака" у стольному граді, ялинки в прадавньому лісі та інше. Але ніхто ніколи і не думав, що можна рубати прадавні стежки, якими ще чумаки з долини річок Суми та Хролу по сіль добирались. Але так сталося, хоча й не гадалося...
Заспокоївся прадавній ліс, перестали шепотіти та гнутися від Гребняківського вітру великі дерева, скинули своє листя і приготувалися до зимової сплячки. Заспокоєний та оброблений людськими руками, готується вкритися снігом степ-годувальник. Не було чути останнім часом на території прадавнього лісу та степу закличного крику Кипиш-воїна та його побратимів. Заспокоївся прадавній ліс та й втратив пильність! Отут і скористалася сила Гребняківська можливістю знову ринутися в бій. Але на центральну раду не наважилися, бо отримали свого часу добру відсіч! Тому й обрали рідну Гребняківську землю та стародавню чумацьку стежку. Обабіч тієї стежки розмістилася навчальна хатинка мудрої мирної сови. І бігали дітки через цю стежку, не боячись пролітаючих по ній вогнедихаючих драконів. І в будь-який час могло статися лихо. Та звернулися мешканці учбової хатинки Гребняків до начальника філії РСУ (ремонтно-стежкового управління) пана Коверяла. І він «наковеряв», і вклав два пагорби могучі, через які драконам ой як важко було пробратися.
Але проснулися одного разу жителі Гребняків та прадавнього лісу від стукання та гупання. І звук нібито знайомий, схожий на той, коли санітари лісу – дятли дерева лікують! Та таки ж ні! Надто голосно і гучно, з металевим брязкотом розноситься гуркіт по Гребняках! Вискочили вони надвір та й бачать – на чолі невеликої армії стоїть Кипиш-воїн і всіма підручними засобами руйнує ті перепони, які пан Коверяла зробив на захист дітей від летючих вогнедихаючих драконів. А зробив, видно, на совість. Могутня армія Кипиш-воїна нападає, та не руйнуються перепони, які багато років стримували залізних чудовиськ. Але все ж таки зуміли справитися з однією й розпочали другу руйнувати. Не здолали – ніч застала та й сили закінчилися. Та не біда! Збільшить набір рекрутів Кипиш-воїн у свою армію, заручиться інтелектуальною та стратегічною підтримкою в особі Вольги За Вербованої та Жан-Жак птиці. І з новими силами:"Гей! Гей!" Не встояти тоді лежачим перепонам у прадавньому лісі, хоч якими міцними їх пан Коверяла зробив.
А справляться з нашими – пряма їм дорога на центральну стежку повітового містечка Хролу. Ой, як їх там багато!!!
Член Центральної Ради, Кіндрат.
Комментарии
Центральної (з)Ради, після того як (2 грудня цього року) філія РСУ (ремонтно-стежкового управління) пана Коверяли буде ліквідована. І особливо в світлі того факту що деякі великорозумні депутати ЦР збираються ліквідувати і єдине комунальне підприєство ЦР Райкомунгосп, який міг би опікуватися "стежковим господарством".
Десь так приблизноі було б!Насниться ж мені таке