There was a problem loading image 'images/news/2014/Business/1408729388-6649.jpg'
There was a problem loading image 'images/news/2014/Business/1408729388-6649.jpg'
В обов’язки депутата місцевої ради входить його безпосередня участь у пленарних засіданнях та робота в постійних комісіях, особливо тоді, коли, на мою думку, вирішується найбільш відповідальне, важливе (не применшуючи важливість інших) питання бюджету. І сьогодні ми якраз знаходимося в його «міцних обіймах». Як це буває в житті – необхідно прийняти рішення, які є антагоністичними. Це з однієї сторони: піклування про людей, збереження робочих місць, підвищення рівня заробітної плати, розширення і поліпшення соціально-економічної складової району, а з іншої – необхідність вписатися в "прокрустове ложе" виділених і зароблених коштів.
Яку ситуацію ми маємо на сьогодні? Те, що наразі відбувається в бюджетному процесі, назвати децентралізацією, на мою думку, неможливо. Чому я так вважаю, постараюся довести конкретними прикладами.
13.01.2015 року в малій залі районної ради відбулося засідання за участю керівників районної ради, районної державної адміністрації та головних розпорядників коштів. Основна тема зібрання – це формування проекту бюджету на 2015 рік, можливість висловити свою думку, внести пропозиції, подискутувати. Здавалося б, усе прозоро, демократично і в дусі сьогодення, але ... Знову незмінними залишилися граблі, на які наступають ті ж самі ноги і від удару яких страждають ті ж самі голови.
По-перше, не порушуючи традиції, бюджет було прийнято в ті строки і той спосіб, які не відповідають чинному законодавству України. Але це питання до народних депутатів та вищих органів влади. Хоча інші проблеми, які стоять перед місцевим самоврядуванням, так чи інакше знаходяться в їх зоні відповідальності.
По-друге, питання впорядкування бюджетних відносин, формування бездефіцитного бюджету піднімається багатьма районними депутатами вже більше 5 років протягом двох скликань районної ради. Щоб не бути голослівним – скажу, що це депутати: Куцовол В.М., Ярошенко В.М., Семигреєнко С.В. і автор цієї статті. Ще починаючи з 2007 року, будучи головою бюджетної комісії, С.В. Семигреєнко наполягав на програмно-цільовому підході до розробки цільових програм та формування бюджету. Через декілька років такий підхід було затверджено законодавчо на рівні держави. Але, на жаль, він так і не став основою нашого життя.
Більше двох років депутат В.М. Ярошенко пропонує розробити і прийняти бюджетний регламент, але у відповідь – тиша. З початку роботи районної ради цього скликання В.М. Куцовол пропонує підходити до формування бюджету, виходячи з глибокого аналізу фактичних економічних і фінансових можливостей району, враховувати всі ризики, прогнозуючи їх наперед. Що маємо насправді? Сьогодні повернулися в минуле.
Багато років тому була розроблена програма оптимізації бюджетних установ, і тоді органи виконавчої влади та місцевого самоврядування приступили до її виконання. Але тодішня опозиція ( а сьогоднішня влада!) виступаючи на зустрічах із громадами, на постійних комісіях та сесіях районної ради, зробила все для того, щоб ця програма не діяла. Не гнушалися навіть тим, що такі дії виконавчої влади по впорядкуванню мережі й приведенню бюджетних видатків до фактичних результатів роботи називали бандитськими, а тепер, як прозвучало на засіданні, для того, щоб збалансувати бюджет і вкластися в надані державою субвенції, прийдеться, зі слів головних розпорядників коштів, закрити (ой, вибачте, оптимізувати) близько шести шкіл, ФАПів, але, що найгірше, навіть постало питання про недоцільність відкриття дитячих садочків, до речі, тих, де робота завершується. Заступник голови районної ради Г. Пипич щодо цього питання зазначив, що попередня влада бездумно дала згоду й підтримала ідею створення дитячого садка в с. Погребняки. Та й вкладення в ремонт сільського клубу були визначені ним, як даремні, тому що сьогодні клуб грає роль пам'ятника в селі. Постає запитання: як сьогоднішня влада (вчорашня опозиція) буде здійснювати процес оптимізації, коли ще донедавна той же Г.Пипич говорив, що закриття шкіл та лікувальних закладів у сільській місцевості – це злочин? Але частково я сам знайшов відповідь на це питання.
Отже, по-третє. Не буду посилатися на норми, пункти, статті закону, але ось така децентралізація у дії: у громад просто забрали право відстояти свою, наприклад, школу. Поясню детально. Якщо раніше, щоб закрити навчальний заклад, обов'язковим було отримати згоду громади ( і я як керівник району чітко дотримувався цього принципу), то тепер громаду позбавили цього права. Наведу факти. Будучи головою РДА, тричі брав участь у зібраннях громади, засіданнях Вереміївської сільської ради з питання припинення діяльності місцевої ЗОШ. Багато важких і неприємних хвилин було пережито, багато несправедливих і образливих нарікань було почуто. Але громада виступила проти і не проголосувала про закриття навчального закладу. І я не шукав обхідних шляхів і не здійснював партизанських маневрів, щоб не виконати рішення громади, – школа працює.
Сьогодні, «тихенько, по-демократичному», оптимізувати школу можна рішенням районної ради. Можу сказати від себе особисто: я за оптимізацію, та водночас упевнений, що здійснювати її можна лише цивілізовано й демократично, враховуючи думку громади, а не бажання того чи іншого керівника, тому гарантую, що голосувати за оптимізацію шкіл буду лише за наявності позитивного рішення відповідної сільської ради. Громадам, які підпадають під оптимізацію (Новоселицька, Вереміївська, Вербківська та ін.) можу відверто сказати: спочатку ваше рішення – і лише потім мій голос. Не хотів би, щоб і сьогодні очільники легковажно ставилися до прийняття цих рішень. На засіданні з уст голови районної ради прозвучала фраза: «Да, напевно, Вербківську школу треба також оптимізувати, бо вона не має перспективи». Можливо, дійсно це так, але все ж таки повинна вирішувати громада.
По-четверте, якщо на сьогодні така складна суспільно-політична та соціально-економічна ситуація, то єдиним правильним рішенням буде впровадити такий підхід до формування бюджету, щоб на першому місці стояли інтереси держави, області, району. Вважаю, що основні моменти такого підходу, що узгоджувався депутатами районної ради, які є небайдужими до державного, були озвучені С.В.Семигреєнком на нараді. Коротко акцентую вашу увагу на них.
1) Першочергово необхідно забезпечити процес, тобто виділити кошти на заробітну плату, енергоносії, і здійснення основної діяльності за спеціалізацією, фахом та посадовими обов'язками.
2) Під час забезпечення виробничого процесу коштами врахувати навантаження працівника, його зайнятість, кваліфікацію, відповідність посаді та ставлення до роботи.
3) Однаковий підхід до системи оплати праці в різних бюджетних установах. Не може бути так, що збільшення коштів в апараті районної ради в розрізі до кошторису районної ради становить 42 % в порівнянні з минулим роком, а в деяких установах зростання відсутнє повністю. Не може бути так, що вчителі, лікарі або бухгалтери, що виконують однакову роботу, працюючи в різних установах, отримують удвічі більше (менше) свого колеги. Розуміємо, що заробітна плата не буде однаковою, і не закликаємо до "зрівнялівки". Але коли оплата праці керівника районної ради майже на 50% перевищує оплату праці керівника районної державної адміністрації (преміювання відсутнє повністю), то, напевно, варто замислитися.
4) Бюджет, на нашу думку, не враховує тієї суспільно-політичної ситуації, яка склалася в державі. Отже, слід подумати про радикальне збільшення резервного фонду (і не тільки для того, щоб горнути сніг узимку, особливо при температурі +5).
5) Та невелика сума коштів, яка направлена в поточному бюджеті «на розвиток», ні в якому разі не повинна бути перенаправлена «на проїдання». Тому що сьогодні, «забезпечивши апетити» чиновників апарату преміями, доплатами, надбавками, ми не придбаємо новий кардіограф для лікарні, автобус для школи, не зменшимо енергоспоживання і своїми ж руками будемо знищувати наш район.
Хотілося б помилитися в прогнозах, але ще одна особливість бюджету викликає занепокоєння. Рішення, які Центральна Влада приймала в той час, коли ми готували олів’є на новорічний стіл, передають фінансування соціальної сфери на рівень району, забираючи ці повноваження у сільських громад. Чи не є це першим кроком територіальної реформи? Невже влітку слід очікувати добровільно-примусове об’єднання та укрупнення сільських рад, точніше кажучи, їх ліквідацію?
І на закінчення. Мені б не хотілося, щоб дана стаття сприймалася, як не конструктивна. Можна не читати її взагалі, але звертаюся до своїх колег- депутатів: зверніть увагу на 5 пунктів, що їх озвучив С.В. Семигреєнко, і давайте, враховуючи їх, у короткий строк проведемо конструктивно-ділове обговорення і дамо можливість нашому району жити з бюджетом.
P.S. Дописуючи статтю, я отримав інформацію, що деякі керівники владних структур району здійснюють обдзвони й об'їзди моїх колег-депутатів з проханням підтримати їхні розрахунки до кошторису з доплатами, преміями, коштами на пальне та інше і не слухати тих, хто буде заперечувати ("колотити"). Я так думаю, що вони мають на увазі мене і моїх колег. Відповідально заявляю: ми не збираємося "колотити", але й голосувати "зашивши рота, закривши очі, заткнувши вуха та піднявши руку" за все, що попало, ми не збираємося.
Із повагою депутат районної ради,
керівник депутатської групи «Полтавщина»
В.Книш
Комментарии
Просто нинішня центральна влада приступила до виконання завдань, які колись планувала попередня. Тобто знищення існуючого територіального устрою, в тому числі і Семенівського району. І робить вона буде це руками керівників району.