…Як тільки-но Скрябін став на порозі, ми відмітили – посивів. І ледь помітно втомлений. Він одразу пожартував: «Ого, а ви до кого?», і всі розсміялися. Мабуть, це один з не багатьох артистів, до якого журналісти ставилися по-справжньому тепло, і це було навзаєм. Кузьма ніколи не тікав від питань, жартував, вражав самоіронією та відсутністю навіть натяків на зіркову хворобу. Говорили про все, але раз у раз поверталися до теми війни – він казав, що це болить найбільше.  - Цікава афіша у вас…
- Це є кадр з кліпу нового «Дельфіни». Сьогодні буквально пару хвилин назад прислали мені, подивився, напевно, з понеділка вже буде (прем’єра кліпу відбулася 1 лютого - Авт). Така алегорична пісня, як завжди, у випадку серйозних пісень у «Скрябіна», тобто треба читати між строчкам. Кожен, думаю, по-своєму її зрозуміє, тому навіть не буду старатися. Треба дивитися кліп, що зрозуміти філософію.

- В дусі часу чи ні?
- Я взагалі не люблю спекуляцію на тему патріотизму! Тобто патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли їх треба писати. Тому що то, шо зараз робиться… Ніхто б і не писав, а зараз всі стали такими патріотами, поналіплювали собі вишиванок на машини, їх вишиватніки називають таких людей, знаєш? Вдягнув вишиванку і думаєш, що все помінялося. Вона має бути десь там глибше, та вишиванка, зашита мамою і татом. Всередині.

- Що для вас означає патріот? Як це проявляється?
- Патріот – то є патріот. Людина, яка щось робить для того, аби країні було ліпше. От і всьо. І нікуди не збирається з неї звалювати – так простою хлопською мовою сказано. 

- Ви їздили до зони бойових дій?
- Ну, прямо на передову – нє, але я був біля Волновахи, їздив в сторону Щастя, і восьмого числа знову туди їду. Я не люблю афішувати такі речі.

- Які ваші враження?
- В людей «сідають батарейки». Просто на просто. Вони не розуміють, шо робиться, якщо чесно. Оті, принаймні, з ким я спілкуюся, там чоловік 50-60, які постійно на війні – хтось більше, хтось менше, - вони кажуть: «В нас сідають батарейки. Ми просто не розуміємо». Ясно, що антитерорестична операція не може тривати рік, понятно, що то війна, війною її ніхто не називає. З якого приводу країна має мобілізувати людей на антитерорестичну операцію? Коли в Борисполі терористи захоплять літак, з нас виберуть і скажуть: ти, ти і ти – йдіть від терористів забирайте? То не є терорист. То є давним-давно війна. І то, що там робиться, знаєш – ті кудись стріляють, ті кудись стріляють, гинуть мирні люди, ніхто нічого не врубається. Тобто наша політика, видно, має якісь свої види на то всьо діло.

- Тобто бажання не виникало самому взяти зброю?
- А з мене такий воїн відносний з усіма моїми грижами і менісками. Я ліпше зароблю в тилу і привезу тим хлопцям, які того потребують. Є люди, які краще знаються на воєнному ділі, ніж я. Я своє уже відвоював, але якщо прийдеться – то ясно, що піду, куди діватися. Просто то є ідіотська ситуація зараз, ужасно ідіотська ситуація, я тому пояснення просто не можу найти. За який хрєн, вибачте, стільки народу загинуло? Я просто не розумію. Я писав «Лист до президентів», він буде в новому альбомі. Ні один з усіх президентів України і ні один із депутатів, які там були, які просиджували штани і крали в нас бабки, ні один не зробили нічого, ні грама, аби тої війни не було. І теперішній теж.

«Порошенко дограється з тою війною»

- На «Лист до президентів» була якась реакція?
- Вони мене не рахують взагалі за якусь небезпеку. Вони мене мають за таку саму моль, як будь-яку іншу людину в Україні, яку можна так, знаєш, витерти і роздавити. Вони собі живуть на інакшій планеті і кожен новий, який приходить, доривається до тої кормушки, йому падає забрало на очі, він перестає розуміти і думає: «Ну, ті-то ідіоти, їх признали, що вони ідіоти, а мені повезе!» І так гребуть, гребуть, а потім… Розумієш, парадокс в тому, що ніхто не хотів лишитися героєм в тій Україні. Запиши своє ім’я в історію, щоб твоїм внукам казали: «Боже, якій в тебе був дід або прадід!». Гетьман, йо-мо-йо! Зроби хоч щось! Ніхто ні фіга. Руїни.

- А як по-вашому, чому тих, хто «гребуть, гребуть», після Майдану люди все вибрали?
- Сонечко, то парадокс для мене! Українці завжди вміють вибрати когось такого, знаєш, що спочатку з вазеліном, а потім вже і без вазеліну, не треба навіть і в аптеку бігати. Вибираємо такого, «по-жостче», знаєш. Садомазохізм такий в генах. І ще тим більше я думаю, шо та гречана схема трошки працює десь там на селі. А так, думаю, така фальсифікація йде, що там всьо так спеціально зроблено, шо би ми навіть не мали вибору. 

- Думаєте, буде щось змінюватися?
- Дивися, за великому рахунку, Майдан був на бабки Льовочкіна, на скільки я знаю, розумієш. Неозброєним оком було видно, нас просто головами отак… Маніпулювали, як ниточками. Мені помітні були оті автобуси, які стояли навколо Києва – хтось же мусив платити за то всьо, правильно? За простой, за то, шо вони приїхали, жили там. Зрозуміло, люди помагали, але основна маса… Чого зараз не збирається Майдан вже рік? По-моєму, приводів є ще більше, ніж з Януковичем, розумієш? Загинуло стільки Небесних Сотень, по-моєму, кожен день Небесна Сотня гине. 
Дивись, ми не маємо шансів фактично. Я говорив – вибачаюся, що така розмова виходить, але по-моєму, то саме болюче, що може зараз бути – з аналітиком. Такий молодий пацан приходив, ми робити гостро-соціальну програму «Серпом по яйцях». Після другої програми поняли, що вона нічого не дає, тому що ми стаємо пустословами, такими самими, як всі. Я з тим аналітиком говорю: «Чувак, а які в нас шанси?» А він: «Ну, які шанси? Треба контролювати, наприклад, тих людей, яких ми вибрали». Як я маю того депутата контролювати? От я в Тернополі пробував добитися до депутата. Сусідні двері від мене в готелі, де я жив, були прийомною якогось там депутата, не пам’ятаю, якийсь там Петро… Не буду казати погане слово… Петро Срака нехай. Я дивлюся - з першої до третьої прийомні години в нього, з понеділка по середу. Понеділок бахаю в двері – глухо. Через година знову – Сраки нема. Через ше годину – Сраки нема. Ну, по щасливій випадковості, в вівторок я теж там був. З першої до третьої – нема Сраки, розумієш? Не приїхала Срака. Питаюся в того аналітика: «Було в мене кілька ситуацій, два дні гепав в двері - неможливо». – «Ну, треба в Верховну Раду йти». Я кажу: «Уяви собі, я – сантехнік з Градизька. Приїжджаю в Верховну Раду і кажу: «Хочу найти Петра Сраку і задати йому пару питань». Реакція охоронців Верховної Ради? Повернули, дали копняка – тільки вже під мою сраку, не ту, яку я шукав, і ти летиш назад, в Градизьк, не солоно похлєбавши, але тратиш свій час, свої бабки – бо треба приїхати в Києв». Тобто шансів в нас нема.
Але Порошенко теж дограється з тою війною. То, шо вони витворяють – то не можна.

- Третій Майдан буде? Це вихід?
- Я не знаю. Я не політик. Я точно знаю, шо Майдан завжди готують політики, розумієш? Революція – то деструкція. Українці дуже тяжко підіймаються на боротьбу. Коли вже там пішла хвиля, модно стало покидати їх в сміттєві баки, і то! – це є точечно. Треба сколихнути цілий народ, а це практично неможливо. Була там ідея, але вона підживлювалася. Коли немає підтримки в тому, то наш народ не готовий на такі речі.

«В телефоні немає жодної зірки шоу-бізнесу»

- Багатьох артистів, які зараз продовжують виступати в Росії, засуджують…
- Я рахую, що то справа кожного, але я би так не робив. Тобто є момент совісті. Ти точно знаєш, що та країна напала на твою; ти точно знаєш, що маса людей загинула через то; ти точно знаєш, що творяться якісь речі, яких ти не розумієш і ти їдеш туди. Добре, поїхати заробити бабки. На якийсь там корпоратив тихенько. Але їздити і ті самовари там отримувати… Ну, я все-таки рахую, що то є такий поклон в бік імперії. Я б того не робив. Роблять тому, що немає гідності. По великому рахунку, може, то високопарні якісь речі несу, але немає гідності. Західна Україна, заправка, місто Рівне – хєрачить шансон, розумієш, а вони стоять з такими бантами жовто-синіми, що аж ноги заплуються. Кажу: «Люди, та ви ще гірші, ніж Путін, ніж його пропагандистська машина! Ви ще гірші, тому що отут і отут ви гниєте з середини». Так шо то є просто відсутність гідності. Мама з татом не дали, школі було по цимбалах, а вулиця своє зробила. От і всьо. Тут дуже глибокий процес, мені боляче про то говорити. 

- А є хтось, з ким ви перестали спілкуватися зі своїх колег?
- Я особливо ні з ким і не спілкувався, якщо чесно. На концерті побачилися – «Привіт!» - «Привіт!» В мене в телефоні немає жодної зірки шоу-бізнесу. Може, по-моєму, Лоліти маю, бо на зйомках були. Така досить симпатична льотка, розумна. І то мені сказала, що на рахунок того списку – то було в приказному тоні. Каже: «Я нічого не підписувала, за мене підписали. Попробуй скажи, що то не я». Самі розумієте, як воно. Вони ж казали, що ми Чорне море викопали. Сказали Лоліті, що не буде корпоративів. А вони підписали, а корпоративів все одно не було, тому шо долар скокнув і всьо. Один Кіркоров мав за грудень один виступ. Зі всіх.

- Ваше оточення змінилося?
- Та нє, в мене нормальне завжди було. Не хворі. В мене того оточення – двадцять чоловік. 

- Ви минулої зими їздили в Японію відпочивати
- То не відпочивали ми. Я їжджу, як знаєш, колись таксисти відключали лічильник. Обнулити його. Є такі моменти, коли треба «куда глаза гледят». Я маю такого колегу, якій вміє в Японію заїхати за 500 доларів. Якось так треба вміти. 

- Крім Японії є країни, де хочеться «обнулитися»?
- Он в Омані я обновився два дні назад. Оман… Хто щось може про Оман сказати? Ніхто. Отак просто ми вибираємо маршрути, на три дні. Оман – фантастична країна! Боже, як би Україна була хоча би на одну соту похожа на неї… П’яний за кермом – тюрма три роки. Перевищив швидкість на 80км – тюрма на два роки. Неправильний паркінг – тюрма на тиждень. Вкрав – ліва рука, вкрав другий раз – права рука. Афігенно! Криміналу – нуль, ніхто нікого не чіпає, хоч ти православний, хоч ти католик – ти можеш ходити круглу ніч, тільки не ходи голий – вони вимагають від наших. Ні одного руского, що тішить, ні одного нашого, що тішить. 
Величезний джип на прокат – 30 доларів в день. бензин – 5 гривень. Я об’їздив дві тисячі кілометрів за три дні – я просто влюбився! В них оті канйони, ваді називаються… Я застряг. Їхали два пацана – такі, шо якщо б їхали в нас такі на такому джипі, і так побачили араба, що застріг на піску, поржали б, кинули бичком, показали фак і поїхали. Тут хлопці вилізли, виключили свій хіп-хоп, взяли лопати і почали рити! Я маю фотку, я вам зараз покажу. Почали рити. Дві години відкопували гальку, вивезли мене – один сів за кермо, тому що на тій гальці ще треба вміти їздити, звезли. Я їм пробував дати їм якихось їх двадцять реалів, то десь тисяча гривень, тому що я розумів, що якби не вони, я би там всі канікули провів на тому пляжі. Вони там з хрустом взяли, в машину кинули і сказали: «Ладно, покажемо тобі красоти нашого краю!» І повезли мене по канйону. Скакали з якогось камня 8метрової висоти – я перший раз, і певне, останній, вскочив в воду з такої висоти. Зараз фотки покажу. Просто фантастика!

Джерело: http://pplus.in.ua/

Комментарии