Народним обранцям варто не шукати зради, де її нема, а працювати для спільної перемоги - залишився один крок. Як зазвичай це буває в Україні, на кожну перемогу у нас знаходяться як мінімум три зради. Так сталося і з ухваленням у першому читанні Трудового кодексу. Кожен депутат, який виступав з трибуни, виголошував палкі промови на підтримку зміни ще радянського законодавства, але вважав за потрібне попередити суспільство про значні ризики нового документу. Слова "кріпацтво" і "работоргівля" чергувалися з виразами на кшталт "кодекс Януковича" і "захист сексуальних меншин".
Останніх, до слова, стали топ-темою у контексті прийняття кодексу, бо небажання окремих – правду кажучи, багатьох – депутатів захищати їхні трудові права принаймні на папері стане серйозною перепоною для запровадження Євросоюзом безвізового режиму з Україною. Щоб там не казали ті самі депутати, норма Трудового кодексу щодо заборони трудової дискримінації громадян, в тому числі представників сексменшин, є обов'язковою умовою ЄС для скасування віз.
Апелювання до колег окремих народних депутатів з вимогою не голосувати за проект Трудового кодексу, бо документ робить працівника безправним, дозволяє експлуатацію вагітних та людей з інвалідністю, співавторство Януковича та інші "страшилки" не варто навіть коментувати, бо ті, хто прочитав понад двістісторінковий документ знають, що цього всього там – немає. Однак немає в цьому Трудовому кодексі і норм, які легалізують інноваційні види зайнятості, що вже давно є на українському ринку праці, а у розвинутих країнах світу взагалі стали головним трендом. Мова йде про фріланс, аутсорсинг, аутстафінг – моделі зайнятості, що значно збільшують можливості для активних людей. Однак немає в цьому Трудовому кодексі і норм, які легалізують інноваційні види зайнятості. В Європі більше 10 відсотків працюють саме так. При цьому за різноманітними рейтингами ІТ-сфери Київ знаходиться на перших позиціях у світі серед аутсорсинг-центрів, також українці регулярно потрапляють до міжнародних рейтингів найоплачуваніших фрілансерів. Проте до цього часу у зв᾿язку з відсутністю нормативно-правового забезпечення вони перебувають поза системою соціального трудового захисту, а тому, як правило, у "тіньовому" секторі економіки. Натомість автори законопроекту залишають у системі трудового законодавства трудову книжку − рудимент радянського законодавства про працю, якого немає ніде в розвинених країнах. Не буду сперечатись, що на сьогодні нам ще не доступні інші механізми обліку трудового стажу громадян, але зробити до цього крок принаймні у законодавстві – уже час. Прийнятий у першому читанні Трудовий кодекс буде доопрацьовуватись і викладені вище новації цілком можуть бути внесені. Тоді українці нарешті отримають європейські умови праці і їхні права будуть захищені на належному рівні. Тому народним обранцям варто не шукати зради, де її нема, а працювати для спільної перемоги. Залишився один крок.
