Козуля – найбільш розповсюджений та найчисельний вид оленя – чих. З усіх диких копитних цей вид краще, ніж інші, пристосувався в окультурених лісових екосистемах. Основними факторами, які впливають на розподіл цих копитних в межах мисливських угідь, є харчові умови, глибина снігового покриву, місце укриття, пряме винищення людиною, витіснення у зв’язку з випасом худоби. Поширюється козуля переважно в невеликих урочищах, гаях, узліссях. Отже, козуля у виборі найоптимальніших стацій перебування уподібнюється зайцю-русаку, борсуку та лисиці. Кормові умови та місця укриття у цьому випадку становлять єдине ціле.
Маса добового раціону однієї козулі становить близько 8% її живої маси. Добова потреба однієї козулі у рослинних кормах становить у середньому 1,7 кг сирої маси. Зимою вона поїдає деревно-чагарникові рослини у вигляді тоненьких гілочок, бруньок хвойних і листяних дерев, маленьких шпильок сосни. Протягом вегетаційного періоду, крім деревно-чагарникових кормів, ці тварини поїдають близько 150 видів трав’янистих рослин. Розмножуються козулі один раз на рік – у травні, народжує 1-3 козенят, які стають статевозрілими у 2-річному віці. Парування відбувається у вересні-жовтні. Вагітність триває 276-290 діб. Майже завжди у виплодах переважають двоє козенят.
На чисельність козулі впливає: браконьєрство, вовки, бездомні собаки, сільськогосподарські машини і механізми (гине в основному молодняк), хімікати, несприятливі погодні умови, хвороби та інші причини. Щорічний приріст популяції становить близько 20%. Однак він може бути вищий, якщо звести до мінімуму несприятливі фактори. На даний час, в мисливських угіддях ТОВ «Сапсан-Семенівка», популяція козуль становить 140 особин.
