b_385_225_16777215_0_0_images_history_of_my_family.png
Наталія Сайродінова, учениця 7 класу Криворудської ЗОШ І-ІІІ ступенів:

З дитинства я дуже люблю слухати казки та різні цікаві історії. Їх розповідала мені мама. Часто героями таких оповідань були наші рідні. Особливо цікавою для мене і до цього часу є історія життя мого прадідуся Івана Тихоновича Личковахи. Народився він в сусідньому селі Бурімка аж у 1920 році. Коли йому було два роки, померла мама і батько одружився знову. Мачуха годувала своїх дітей, а батькових вигонила на заробітки за кусок хліба. Ходили по людях і малий Івась, і його старший брат Михайлик та сестра Марія. Кожного разу, коли я слухала цю історію, мені так хотілося, щоб зла мачуха десь ділася, як у казці, а дітям стало добре жити.

Навчаючись у школі, я дізналася про гірке дитинство Тараса, і тоді мій прадідусь для мене став схожий на Шевченка. З часом прадідуся забрали до армії і почалася Велика Вітчизняна війна. Він був мужнім і хоробрим солдатом, командиром зенітної батареї. З першого до останнього дня блокади захищав Ленінград, за що має нагороду, а ще медаль за звільнення австрійського міста Відень та інші відзнаки. Після війни жив і працював у селі Крива Руда, разом з дружиною виростив трьох дітей. У 1995 році він помер, але його пам’ять шанують усі рідні, 8 його онуків, 13 правнуків і праправнук Максим.

Зараз мій брат В'ячеслав служить в українській армії. Він чесно й відповідально виконує свій військовий обов'язок, бо не може інакше, адже спадкоємець слави свого прадіда, який серед інших нагород за бойові подвиги був нагороджений також і двома орденами Червоної Зірки.

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!