В обласному поетичному конкурсі взяли участь наші талановиті поети-медики Олена Кіяшко, фармацевт, та Анатолій Назаренко, головний лікар ЦРЛ. Їхня поезія була відзначена на конкурсі і увійшла до збірки «Білий колір надії». Олена Кіяшко народилася 16 січня 1954 року. У 1972 році із золотою медаллю закінчила Градизьку середню школу, у 1974 – з відзнакою Київське медичне училище за спеціальністю «фармацевт». Уже 40 років працює у Семенівській центральній аптеці. Закохана у поезію. Майстерно пише прозові літературні твори. Бере участь в обласних літературних конкурсах. Олена Дмитрівна – творча, талановита, обдарована особистість, чесна, порядна, принципова людина. Такі і її твори – глибокі, проникливі, правдиві.
Медсестра
Медсестра – яка ємність у слові
В мирний час. А в час військовий
Медсестра – кому мати, а кому сестра,
Не завжди дужа ти і не всесильна,
Лише покликання твоє незмінне.
А суть його в поверненні надії
Та здійсненні людської мрії:
Звичайно – білої, звичайно – на життя.
Отримана від Бога
Складна у кожного дорога,
Нема в минуле вороття.
Тут суперечки зайві, непотрібні,
У цій професії залишаються лиш здібні.
Відбір проходять інколи роками,
Шліфується алмаз у рутині щоденно,
Заграє незабаром яскравими сонцями,
І прошепочуть спраглі губи:
«Нарешті, перемога з нами!»
Анатолій Назаренко народився 5 квітня у с. Шершнівка Лубенського району. Після закінчення Лубенського медичного училища і Полтавського медінституту працював головним лікарем Глинської номерної лікарні, з 1986 року і по даний час працює головним лікарем Семенівської ЦРЛ. З ліричної душі Анатолія Свиридовича лине чудова поезія. Його поетичні твори друкувалися у збірках «Полтавщина – це щастя і доля», «Янголи Гіппократа», «Повіки будь, повіки слався, Жінко», «Славлю свою професію».
Доля медика
У медика доля проста й непроста,
В ній білість халата, в душі чистота.
Ударить на сполох в термометрі ртуть –
Піднімуть із ліжка, з гостей заберуть.
Бо ми там, де нещастя, бо ми там, де біда,
Бо ми там, де скипає від жару вода.
Бо ми там, де жорстокість й від болю виття,
Бо ми там, де надія і бій за життя.
Ми завжди на посту, як солдати,
Де вічність життя переймає,
Де правда і віра в халаті,
Де справжня любов не згасає.
Любов МАЗАНЬКО
Коментарі
Та найкраще талант проявився 21 грудня 2015 року, коли падлюка розвів нас на сахар, по 550 гривень за мішок. Ні сахарю ні грошей і я не я і хата моя скраю. Оце бл'ядь талант.
Бо ми там, де скипає від жару вода.
Бо ми там, де жорстокість й від болю виття,
Бо ми там, де надія і бій за життя.
Ми завжди на посту, як солдати,
Де вічність життя переймає,
Гарні слова,але вони з ділом не сходяться.
Словоблудство називається.
Родвоєння особистості!!!!!!!!!!!!!!!!!!! !!!!!!