Весна...Так довго ми її чекали. Зі словом «весна» пов’язано все: і квіти, і радість, і сонце, і посмішка, і жінки. Коли приходить весна, ми знаємо, що настає велике свято – Міжнародний жіночий день 8 Березня.
Кажуть, що для жінки домашнє вогнище – трон, з якого вона керує світом. Чи так це? Про те, що українські жінки завжди займають важливе місце в сім’ї та суспільстві, свідчать численні народні приказки та прислів’я: «Чоловік у домі голова, а жінка – душа», «Жінка за три кутки хату держить, а чоловік за один», «Сто чоловіків можуть створити табір, але лише одна жінка може створити дім». А ще стара приказка говорить про три основні цінності на світі: хліб, що дає життєву силу та здоров’я; мудрість, що міститься в книжках і забезпечує зв’язок із часом, і жінка, яка не дозволяє обірватися нитці життя.
Краса душі, краса любові – найвища на землі краса. Це велика людська сила. І подарувала її людству ЖІНКА. Жінка – як багато сказано цим словом. У всі віки їй поклонялися поети, музиканти, художники, письменники. Від любові до жінки народилося все прекрасне на землі. Тому вона й Божа Матір, і Мона Ліза, й Джоконда, й Венера, й Ярославна, й Роксолана, й Джульєтта... Багато психологів схиляються до думки, що, маючи ідеал у житті, легше творити власний характер.
Українські жінки лишили помітний слід в історії, й історія зберегла імена своїх дочок. Свята Ярославна – дружина князя Ярослава Мудрого. Перша руська княгиня.
Роксолана (Настя Лісовська) 15-літньою дівчинкою була взята в полон кримськими татарами і продана в султанський гарем у Стамбул, із рабині вона стала царицею. Та, незважаючи на велич становища, вона не забувала своїх національних коренів. Зберігаючи духовну незламність і нескореність, намагалася спрямувати політику володаря Османської імперії на користь її знедоленої України.
Анна Ярославна – королева Франції. Допомагала чоловікові керувати державою. Їй було надано право підписувати документи великої державної ваги, і підписувала вона їх рідною мовою. Біблія, що належала їй, стала святою книгою Франції. На ній присягалися королі.
А княгиня Ольга, яку боялися і поважали всі державні мужі, і слава про Київську Русь гриміла на весь світ... Маруся Чурай, Марія Заньковецька, Соломія Крушельницька, Тетяна Яблонська, Ліна Костенко, Леся Українка – та хіба можливо усіх згадати.
Доля жінок, зокрема українських жінок, зазнала і зазнає тяжких випробувань: кріпацтво, війни, голод, репресії, у наш час – важка екологічна криза, масове безробіття, демографічна криза. Але вона все витримує і надалі вершить свою місію на землі. А чи знаєте ви, як цариця Клеопатра виграла парі у Марка Антонія?
Єгипетська цариця Клеопатра посперечалася з римлянином Марком Антонієм, що він буде її чоловіком, якщо програє парі. Клеопатра запевнила, що, не встаючи із-за столу, вип’є вина на 10 мільйонів сестерціїв. Антоній не повірив. На подив усіх присутніх вона вкинула у кубок із вином дві перлини вартістю в 10 мільйонів, проковтнула їх разом із вином і – виграла!
Українські жінки завжди славилися і славляться своєю неповторною вродою, гострим розумом, чуйним серцем і трудолюбивими руками.
Змінювалися епохи, звичайно, змінювалися люди, а значить – і сама жінка, ставлення до неї. Виявляється, в різні часи вважали красивими різних жінок. Наприклад, у Стародавній Греції красивою вважали жінку, яка займалася спортом, мала міцні м’язи, гармонійно розвинуте тіло. В епоху Середньовіччя утвердився зовсім інший ідеал жіночої краси. Худе тіло, запалі щоки, широко розкриті очі, видовжене обличчя – ось що вважали тоді красивим. Відображення такої краси ми можемо побачити на іконах. Саме в ці часи чоловіки співали серенади під вікнами своїх коханих. Потім настала інша епоха, яку називали епохою Відродження. Вона наповнила життя людей земними справами. Тому складається свій ідеал жіночої краси. Жінка земна, реальна, проста й весела. Світ, у якому вона живе, не вигаданий, а реальний.
Головною ознакою початку XIX століття є те, що у світовій літературі народився новий літературний напрям – романтизм. Романтики бачили жінку натхненною, ніжною і красивою, але поряд із красою вони захоплювалися ще і її талантом, здібностями.
Так що ж таке жіночність? Якими ж рисами повинна володіти жінка, дівчина XXI століття? Істинна жіночність – це сплав ніжності й мужності, це добро і краса, це людяність і лагідність. Усе те, що несумісне з жорстокістю. Кращими жіночими якостями усіх часів і народів були ніжність і чистота. Саме жінка має завжди і в усьому подавати приклад високої моральності, доброти, любові, вірності і терпіння.
Пам’ятаєте слова М. Горького: «Усе чудове на землі – від променів сонця і від молока матері». По відношенню людини до матері народ міряє своє відношення до людини. Якщо погано матері, самій святій людині на Землі, то хіба можна говорити про справедливість світу.
Мама – це святе слово, це – найдорожча людина на землі. Коли ми кажемо «діти», само собою стає поруч інше слово – «мама». А вимовляєш «мама», неодмінно уявляєш жінку – втілення доброти, ласки, ніжності, затишку, постійного піклування. І насамперед – про дітей.
Про силу материнських почуттів є така сумна казка. Був у матері один-єдиний син – її радість, її щастя. Та от прийшов час йому закохатися. І кохана поставила умову: вийде заміж за нього, якщо він доведе, що любить її більше, ніж матір. А для цього він має принести їй, нареченій, серце своєї матері. Юнак дуже кохав наречену і заради неї убив матір... Тріпотливе її серце він ніс своїй любій дівчині на витягнутих руках. Дуже поспішав і спіткнувся. І серце матері здригнулося: «Тобі не боляче, синку? Ти не забився?»
Казка... Але скільки думок вона викликає! Скільки в ній болю, скільки правди про безкорисливу і сильну материнську любов, про велике материнське всепрощення, про постійну готовність до самопожертви. Усі труднощі готова взяти на себе, все готова простити нам мама. А хто зрозуміє нас краще, ніж мати?
А. Бебель писав: «Жінка зробилася рабою раніше, ніж з’явився раб». І, мабуть, останнім притулком духовного рабства в світі людському буде серце жінки. У Ліни Костенко є такі слова:
Дивні жінки за вдачею:
В них творчості дух горить,
Каменюку знайде добрячу
І прагне її оживить.
У заслуженої артистки України, автора і композитора Наталії Май є чудовий вірш під назвою «Жінкам...»:
Я прожила на цьому світі ще замало,
Та стало сил нарешті зрозуміть:
Жінки! Щоб вас любили й поважали,
Любіть себе, самі себе любіть!
Не треба сварок болісних до шоку,
Байдужий погляд все перевершить,
Хай бачить – ти ще жіночка нівроку,
Хай чує, як душа твоя дзвенить!
Так повелось – чоловіків леліять,
Усе їм пробачати, берегти,
Та знай – тебе ніхто не пожаліє,
Якщо сама цього не зробиш ти!
Любіть життя, воно таке прекрасне,
Себе любіть, жалійте повсякчас,
Тоді й вогник у очах не згасне,
І завжди буде все у вас гаразд!
Бог створив спочатку Адама, а вже потім – Єву. Так завжди, спочатку робиться ескіз, а потім – шедевр. Кожна жінка – це шедевр, це діамант, і якщо вона не сяє усіма гранями, значить ви, мужчини, погані ювеліри. Яким бурхливим не було б сьогодні наше життя, та жінки витісняють чоловіків на багатьох чудових роботах, у багатьох славних ділах, у багатьох професіях, але не витісняють їх із свого серця!
Тетяна ВАЩЕНКО,
с. Веселий Поділ
