За церковним календарем, день преподобної Євдокії припадає на 14 березня. Наші пращури пов’язали з ним новолітування, оскільки в березні починається весняне рівнодення. Відтак, аж до XV ст. на Явдохи відзначали Новий рік. За царювання Трояна жила дівчина самарянка на ім’я Євдокія. Родилась і жила в багатій сім’ї. Була дуже красива. Коли підросла, Євдокія прийняла Христову віру. Проповідувала православну віру і сама увірувала її.
Мир тобі, раба Божа Євдокія! Мужайся і кріпись, благодать Божа тепер із тобою буде завжди і всюди. Блаженна Євдокія перебувала в пості, в молитвах. Потім прийняла святе хрещення і попросила єпископа, щоб роздав її багатство бідним, сиротам і вдовам. Євдокія продала свій маєток, гроші віддала церкві. Тодішня влада переслідувала її за те, що вона лікувала, зцілювала людей, робила Божі дива – воскрешала з мертвих. Так, у перший день березня Євдокія померла від меча за Ісуса Христа.
У цей день повертаються з вирію ластівки, які на своїх крилах весну несуть.
14 березня 1954 року в оселю Марії Миколаївни та Григорія Омеляновича Шостаків прилетіла маленькою ластівочкою дівчинка. Батьки назвали її прекрасним і ніжним ім’ям Оля. Росла вона доброю, чутливою, скромною дитиною. Разом із своїми старшими сестричками Людою і Наталею допомагали батькам по господарству. Навчалася Оля у Семенівській №1. Була відмінницею і активісткою, дуже любила школу, вчителів, особливо свою першу вчительку Тамару Мануїловну Німченко (Кравець). Після закінчення у 1969 році 8 класів вступила до Кременчуцького педагогічного училища. Здобувши спеціальність учителя початкових класів, була направлена на роботу у Погребняківську середню школу. Навчала діток сільських працівників. Впроваджувала нові форми і методи навчання і виховання. Діти любили свою молоду вчительку Ольгу Григорівну. Вона користувалася авторитетом серед колег, батьків та жителів села.
Вищу освіту здобула у Харківському державному університеті ім. М. Горького на філологічному факультеті за спеціальністю «філолог, викладач української мови і літератури». Мала хороші педагогічні здібності, високу роботоздатність, глибокі фахові знання, відданість обраній справі навчання і виховання дітей. Ольга Григорівна мала почуття відповідальності і вболівала за результати своєї діяльності.
У 1979 році, у 25-річному віці, була призначена заступником директора школи з навчально-виховної роботи. На той час директором школи був Анатолій Михайлович Бурчик, талановитий педагог, відповідальна, принципова і справедлива людина. Педагогічний колектив під його умілим керівництвом забезпечував високий рівень навчально-виховної роботи. За результатами перевірки стану і рівня викладання навчальних предметів та ефективності внутрішкільного контролю і керівництва в 1984 р. заступника директора з навчально-виховної роботи О. Г. Єзерську Міністерством освіти УРСР було нагороджено високою відзнакою «Відмінник народної освіти УРСР». А керівництво колгоспу «Вперед до комунізму (голова М. Г. Нагірний)» нагородило молоду талановиту вчительку туристичною путівкою в Болгарію.
Ольга Григорівна разом із чудовим колективом однодумців робили все, щоб піднести рівень навчальної роботи. Її першими наставниками у педагогічному становленні були вищезгаданий Анатолій Михайлович Бурчик, учитель від Бога Даша Сергіївна Погребняк, досвідчені, самовіддані педагоги Галина Федорівна Білоус, Людмила Миколаївна Кирнос, Іван Іванович Сироватка, Яків Гаврилович Гаркавий, Софія Олексіївна Вітенко, Валентина Григорівна Нагірна, Сергій Якович Пустовойтов, Ліда Дмитрівна Бурчик, Тетяна Іванівна Єрмоленко, Іван Іванович Тукало та інші. Вони служили хорошим прикладом для наслідування, щедро ділилися досвідом, секретами своєї педагогічної майстерності, щиро вболівали за результативність її діяльності і підтримували у перших обжинках на нелегкій педагогічній ниві.
Ще в юні роки молоді, красиві Оля і Саша палко закохалися. Це кохання вони пронесли впродовж 40 років, уже відсвяткували у 2016 році рубінове весілля.
Ольга Григорівна та Олександр Михайлович Єзерські створили міцну, дружну, люблячу сім’ю. Народили і виховали двох чудових дітей. Наталя – лікар-гінеколог однієї з клінік м. Києва, Богдан – хірург, працює в районній лікарні м. Переяслав-Хмельницький Київської обл. Діти користуються авторитетом у професійній діяльності.
Коли чоловіка Ольги Григорівни, Олександра Михайловича, переводили на роботу в районне управління сільського господарства, Ользі Григорівні, знаючи її активність та високий професійний рівень роботи, запропонували посаду у відділі освіти, згодом, у 2000 році, вона стала завідуючою Семенівського районного відділу освіти. Разом із високопрофесійними працівниками відділу освіти та районного методкабінету забезпечували високий рівень навчально-виховної роботи в освітніх закладах району. Район по освітньому рівню роботи навчальних закладів займав лідируючі позиції в області.
Щороку зростала кількість переможців та призерів обласних і Всеукраїнських предметних олімпіад, конкурсів-захистів наукових робіт учнів-членів малої академії наук.
Ольга Григорівна за характером толерантна і скромна, тому із колегами, директорами шкіл завжди була ввічливою, чутливою, але принциповою і вимогливою. Створювались заклади освіти нового типу, комп’ютерні класи, вводилось профільне навчання, відновлювалась робота дошкільних навчальних закладів, організовувалась робота з обдарованими учнями, входила в педагогічну практику диференціація навчання відповідно до навчальних можливостей учнів. Велику увагу було спрямовано на придбання технічних засобів, шкільна меблі, школи мали естетичний вигляд.
Відділ освіти, запроваджуючи сучасні методи навчання і виховання, дбав про те, щоб сучасні діти мали ґрунтовні знання, високий рівень вихованості і були здатні у майбутньому розбудовувати нашу Україну. Ольга Григорівна вкладала всі свої знання, досвід і душу у розвиток освітньої галузі району. Користувалась великою повагою колег, батьків. Вона працювала в той час, коли була перебудова в освіті, багато нагальних справ, хитросплетіння доль учителів, вибухи характерів. Відділом освіти приділялась велика увага педагогічному становленню молодих учителів, навчанню директорів шкіл. По-діловому, компетентно, принципово вирішувались усі проблеми, які стояли перед освітою.
Ольга Григорівна любить рідну землю і людей. Вона стверджує, що в українського народу на першому місці завжди честь, мораль і совість.
Сім’я Єзерських, переїхавши восени 1987 року із Погребняків у Семенівку, самотужки побудувала добротний будинок, посадили сад, садиба потопає у квітах, які так любить дбайлива господиня. Живуть у мирі і злагоді. Олександр Михайлович поважає і шанує свою дружину, в усьому є її підтримкою і опорою, вірним і надійним другом. Вони знають, що це злагода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона.
Вітаємо Вас, шановна Ольго Григорівно, із Днем народження! Міцного здоров’я, довгих років щасливого, плідного життя бажаємо Вам, дорога освітянко!
Любов МАЗАНЬКО,
краєзнавець
