Сьогодні в рубриці «Стежками наших предків» розповідь Інни Вербняк із Веселого Подолу про свого відомого родича Івана Григоровича Аполлонова.
Свою життєву стежину майбутній майстер розпочав у селі Веселий Поділ. Доля ще з малих років послала Іванкові випробування. Мати померла, коли хлопчикові було всього 10 місяців. До п’яти років у рідному селі його виховувала бабуся. Коли виповнилося п’ять років, його батько забрав у Дагестан. Почалася війна, й Івану Аполлонову довелося пережити немало бід, перш ніж він повернувся знову до рідного села. Через те, що хлопець був талановитий і мав велике бажання вчитися, у 1952 році Іван Аполлонов стає студентом факультету кераміки та скла Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. Г. Мухіної. Саме після закінчення училища він поринає в атмосферу творчих пошуків, експериментує і стає новатором.
Аполлонов – природжений скляр. Саме у склі знайшов він універсальний засіб художнього втілення образів реального світу, взаємодії його пластичних і змістових зв’язків.
Мистецтво Івана Григоровича Аполлонова позначене оригінальністю задуму, ліричністю світосприйняття, своєрідним використанням мистецьких традицій, високою майстерністю. Діапазон творчості художника надзвичайно широкий. Він створював масові, серійні, унікальні твори – від побутового посуду зі скла і кришталю, до декоративних предметів для житлового інтер’єру, від скульптурних композицій з гутного скла, до експериментальних робіт, виконаних у різноманітній техніці.
Завжди несподівані, асоціативні композиції художника позначені неабияким смаком та відчуттям міри. Яскравим прикладом образності є композиція «Тополі», що ніби «оживляє» поезію великого Кобзаря. У цьому творі скло виступає як матеріал пластичних ефектів та кольорових фантазій. «Тополі» здатні «жити» в інтер’єрі навіть поряд із речами, що не несуть емоційного заряду. Кожна з ваз-скульптур – цілком закінчена річ. А вся композиція – плід високих почуттів, що сповнюють душу митця. Поезія Тараса Шевченка надихнула Аполлонова на створення робіт, що викликають ліричний і, разом з тим, урочистий настрій. Це і декоративні кришталеві блюда «Кобзар», «Реве та стогне Дніпр широкий», і подарункові келихи «Тече вода з-під явора» та «І мене в сім’ї великій...» Наразі Іван Григорович – заслужений художник України, член національної Спілки народних майстрів. У 2007 році приїздив до Веселого Подолу, згадував нелегкі повоєнні роки дитинства, спілкувався з родичами та залишив на згадку ексклюзивні сувеніри, виготовлені власноруч.
Читайте також:
- Стежками наших предків (Микола Костенко)
- Стежками наших предків 2 (Павло Шабаль)
- Стежками наших предків 3 (Андрій Козорезов)
- Стежками наших предків 4 (Микола Костяний)
- Стежками наших предків 5 (Горошин)
