Сьогодні у блоці «Стежками наших предків» публікуємо працю старшого наукового співробітника відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області Вячеслава Сергійовича Сушка.
До Другої світової війни мережа доріг Полтавської області складалася переважно із грунтово-профільних доріг і лише незначна частина доріг складали дороги з твердим покриттям. Німецька окупація на Полтавщині встановила тоталітарний режим, який мало чим відрізнявся від попереднього радянського. Відступаючи із полтавської землі, окупанти користувалися тими самими методами, які їхні радянські колеги під час втечі на схід: противникові повинна була дістатися пустеля, промисловість та інфраструктура руйнувалися.
Під час звільнення радянськими військами Полтавщини поступово почало відроджуватися мирне життя. Стан доріг після вигнання гітлерівських полчищ виявився катастрофічним. Проблема була нагальною, оскільки від шляхів сполучення залежало нормальне функціонування економіки регіону.
16 жовтня 1943 року спеціальна комісія у складі голови Оболонського районного (Оболонський район існував із 1923 по 1962 рр.) виконавчого комітету депутатів трудящих Матвєєва, начальника районного дорожнього відділу Горохова та представник обласного дорожнього відділу Рижа склали акт про те, що німецькі частини, які відступали із краю у вересні 1943 р., зруйнували дерев’яні висоководні мости в с. Горошине через річку Сулу і через річку Борис, в с. Старий Калкаїв через р. Сулу. Усі вказані мости були повністю зруйновані і потребували повного відновлення.
Крім того, загарбниками були пошкоджені головні дороги в межах Оболонського району: Хорол-Горошине-Мохнач, заг. протяжністю 34 км., Семенівка-Оболонь-Горошине – 26 км., Лубни-Градизьк – 34 км., Горошине-Лубни – 18 км. Усі вищевказані дороги були пошкоджені внаслідок вибухів мін, а також унаслідок проходу великої кількості автотранспорту і возів у період відступу німецької армії втратили поперечний профіль. Дороги, які потребували капітального ремонту, складали 120 км.
У Семенівському районі були зруйновані висоководні дерев’яні мости через р. Хорол в селах Вереміївка, Тройняки, Заїчинці, Біляки. Із документів бачимо, що 14 жовтня 1943 р. розпочалися роботи по відновленню залізобетонного моста в с-щі Семенівка.
Пошкоджено було дороги Хорол-Кременчук, 23 км, Семенівка – до дороги Київ-Харків – 27 км, Семенівка-Великі Кринки – 25 км, Оболонь-Семенівка – 8 км, Семенівка-Покровська Багачка, які потребували поточного ремонту. Станом на 14 жовтня 1943 року всі дороги знаходилися в проїжджому стані, за винятком тих, на яких перебували зруйновані мости.
У постанові № 132 виконавчого комітету Полтавської обласної Ради депутатів трудящих від 29 травня 1945 року «Про заходи по будівництву, відновленню та ремонту доріг і мостів по Полтавській області в 1945 році» чиновники відзначали, що заготовка та вивіз дорожньо-будівельних матеріалів, а також будівництво та ремонт мостів і доріг в області проходить незадовільно. Прийнято було ряд заходів щодо залучення сільських рад та колгоспів до відповідальності за збереженість мостів та підтримку доріг у проїжджому стані. У переліку автогужових шляхів обласного значення, який є у документах станом на 1945 р., зокрема, значиться дорога Оболонь-Лубни Градизьк.
На жаль, документи районних дорожніх відділів, які займалися покращенням стану шляхів збереглися частково, а тому не відтворюють повну картину відбудови доріг у перші повоєнні роки. Проте і наявні відомості дають певне уявлення про вказані процеси.
Так, 20 липня 1949 р. була здана в експлуатацію ділянка дороги по маршруту Оболонь-Семенівка, протяжністю 0,5 км, ширина проїжджої частини складала 8 м. Про якість і технологію ремонту доріг годі і говорити. Так, на відстані 5 км дороги Оболонь-Семенівка здійснювався вивіз цегляного щебеню, а також указаний матеріал викладався обабіч дороги для закріплення структури дороги. До того ж, в актах прийомки робіт така дорога називалася «улучшенкой». На ділянці грунтово-профільної дороги Дем’янівка-Слюзівка відбувалася чистка кюветів із повним відновленням проїжджої частини, розрихленням ґрунту плугом за допомогою кінної тяги. Чистка кюветів була необхідна для осушення дороги і відведення від неї води.
Згідно з актами прийомки робіт дорожнього відділу Оболонського району, бачимо, що упродовж 1949 р. були відремонтовані та здані в експлуатацію такі маршрути: Семенівка-Козельщина-Оболонь, Богданівка-Худоліївка, Іванівка-Оболонь, Оболонь-Новоселиця, Оболонь-Погребняки, Оболонь-Матвіївка, Оболонь-Погребняки, Дем’янівка-Слюзівка, Товсте-Новий Калкаїв, Іванівка-Липове, Семенівка-Козельщина, Дем’янівка-Оболонь, Жовтневе-Товсте, Іванівка-Погребняки, Оболонь-Лубни-Градизьк, Горошине-Худоліївка, Дем’янівка-Горошине та ін.
Крім того, відновлювалися і мости. Так, у 1949 році був відновлений міст за маршрутом Дем’янівка-Слюзівка (11 погонних метрів), Оболонь-Погребняки (10 пог. м.)
Документи говорять самі за себе. Як-от, під час ремонту вищеперелічених доріг відбувалося вивезення піску на відстань 4 км із подальшим розкиданням на проїжджу частину. Пісок у даному випадку перемішували з ґрунтом.
У більшості випадків відбувалося відновлення профілю дороги, тобто здійснення технологічної операції ремонту дорожнього покриття з підсипкою нового матеріалу і трамбуванням ґрунту. Профілювання в даному випадку полягає в тому, що ґрунт, який беруть при облаштуванні кювета, переміщають до осі дороги і використовують для створення підвищення проїжджої частини полотна. У окремих випадках відновлювали все земляне полотно (куди входить і дорожнє покриття, і кювети).
У середньому вартість виконаних робіт складала 4-6 тис. крб. Цікаво, що дороги будувалися без затвердженого проекту. Основну ударну робочу силу, яка прийшла на допомогу дорожнім відділам, склали колгоспні бригади.
Указані факти свідчать про спроби радянської влади бодай частково відновити зруйновані дорожні покриття та мости. Звісно, говорити про якісне дорожнє покриття у післявоєнний період складно. Дороги із твердим покриттям стануть прерогативою на Полтавщині (і на Семенівщині зокрема) уже в часи «розвиненого соціалізму». Тим більше, що дана проблема вражає своєю гостротою уже на початку ХХІ століття, не втрачає своєї актуальності і є однією з ключових.
Коментарі
Добалакався...У нього вже ы дорогу збудувати-це героїзм
https://uk.wikipedia.org/wiki/Моральний_кодекс_будівника_комунізму