У ту мить, коли вже повністю квітує молодість, а випускники зустріли свою вранішню самостійну дорослу зорю, 25 червня в село Біляки привезли свято. Свято зустрічі з особистістю, з людиною з великої літери, яка знає, вміє і може сказати Всесвіту свою думку, з Олексієм Васильовичем Баганцем.
Його життєва позиція – допомога людям, його життєва органічна вдача – це, звичайно ж, народна козацька традиція, а за традицією, обов’язково гостя господар величає. Першим зі словами вітання та подяки виступив Біляківский сільський голова Роман Миколайович Мидловець. У знак шани і вдячності гарного гостя вітали короваєм та квітами.
Козацьку традицію величає хліб, а радує пісня. Пісня звучала цього дня для шановного гостя і численних глядачів у виконанні народного вокального жіночого ансамблю «Подоляни» районного Будинку культури (керівник ансамблю Валентина Денисенко, художній керівник Валерій Кабачок) та ансамблю «Мрія» жіночої районної ради (керівник Надія Зубренко, концертмейстер Валерій Кабачок). Самодіяльні артисти вражали своїм талантом і піснями та дякували славному земляку за сценічні костюми, які придбані при його фінансовій допомозі. У Семенівський край Олексій Васильович приїжджає як додому, це його мала, дорога серцю Батьківщина. Скільки б доріг життєвих не сходив, скільки б професійних висот не зміряв, тут йому добре, тут йому затишно по-домашньому. Незручний прокурор у нашому людському розумінні незручний для керівництва, а зручний нам, простому люду, бо правдивий. Чорним по білому написано багато в книзі О. В. Баганця «Незручний прокурор», яку він сьогодні презентує, але за кожною літерою, за кожним рядком стоїть людська доля, його думки і сподівання, його безмежна любов до України і до всього рідного, українського.
Олексій Васильович ніколи не відвертається від чужої біди, допомагає у складних обставинах, дбає про розквіт рідного отчого краю. Він завжди говорить: «Це моя земля, це мої земляки, це моя школа...» Часточка його школи приїхала в Біляки вітати свого благодійника. Заступник директора Горошинської школи, поетично обдарована Надія Іванівна Копиця разом зі своїми ученицями, майбутніми випускницями 2018 року, прибули, аби передати вітання від рідного краю Олексія Васильовича, краю, що викохав не одну особистість, краю, наповненого чарівниками. За її словами, одним із таких чарівників є Олексій Васильович, але, як зазначила Надія Іванівна, він не людина з надприродними здібностями, а той, про кого говорять: «Він сам себе зробив». Дійсно, він сам своєю працею, своїм натхненням, упертістю, козацьким гартом домігся, добився своєї мети – став на сторожі справедливості, гідно пройшов складний шлях від слідчого прокуратури до заступника Генерального прокурора України. Він та людина, яка піднялася до вершин і дійсно стала людиною з великої літери. Людиною із щирою душею і чуйним серцем, яка всім допомагає у складний час. Його земляки знають про це найкраще, тому що вони частіше звертаються до нього.
Школярі знають про Олексія Васильовича багато, а от він про них і про життя Горошинської школи знає майже все. І не лише знає, а й допомагає школі. Тоді, коли у всій Україні страждали від відключення світла, їхня школа працювала у звичному режимі, адже у них є генератор, придбаний благодійником О. В. Баганцем. За його допомогою облаштовано сучасний парадний вхід у школу, придбана музична апаратура для озвучення шкільних заходів. А 5 червня, в день святкування святої Тройці, відбулася ще одна благодійна акція, яка не залишила байдужими горошинців, – у Будинку культури відкрито тренажерний зал, кімнату було капітально відремонтовано, замінено вікна, двері і наповнено різноманітним тренажерним обладнанням. У цей же день було відкрито і дитячий ігровий майданчик у селі Гаївка, де проживає 22 діток. Та Олексій Васильович турбується не лише про фізичне здоров’я своїх односельців. У Горошиному зведено Святоуспенський храм. Велику долю як для будівництва, так і облаштування та наповнення храму було зроблено Олексієм Васильовичем.
Школярі висловили йому слова вдячності за підтримку та допомогу: «Ми відчуваємо, що комусь потрібно, щоб молодь села розвивалася повноцінно, гармонійно, була здоровою, і прагнемо бути хоч трошки на Вас схожими».
Останнім часом у державі набуло популярності слово «козак», але воно просто залишається словом, а от для Олексія Васильовича це внутрішня необхідність. Завдяки козацьким генам, які не дають зупинитися на досягнутому, відновив дідівське обійстя, не перетворюючи хату на міську квартиру в селі, а просто відремонтував, бо там, за його словами, живе дідівський дух. Козацький хутір Баганці одержав нове життя. Багато що змінилось на батьківщині Олексія Васильовича, але залишилось найголовніше – вірність землякам, пам'ять про славне козацьке минуле і неймовірна краса природи. Діти разом із директором Горошиинської школи Тамарою Ілляшевич та її заступником Надією Копицею подарували на згадку своєму славному земляку диво-оберіг, у якому переплелися квіти, жито, пшениця, краплини козачої крові, що проросли маками, і, звісно ж, сонячне проміння заквітнуло на синьому полі волошок.
Чарівна ведуча заходу Тетяна Кононенко з Великої Багачки розповіла про нову чесноту, яка нещодавно додалася до професійного списку Олексія Васильовича, про яку сповістив наш «Вісник Семенівщини»: «27 квітня цього року Олексій Васильович Баганець підкорив ще одну висоту – став кандидатом юридичних наук, захистивши кандидатську дисертацію. Збулася нарешті давня мрія Олексія Васильовича зайнятися науковою роботою. До її здійснення він ішов десятки років. Захист дисертації проходив у Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Рішення членами вченої ради після захисту дисертації приймалося таємним голосуванням, усі 16 членів ученої ради, а це відомі юристи, науковці вузів України, проголосували одноголосно за присвоєння Олексію Баганцю ученого ступеня кандидата юридичних наук із врученням відповідного диплома. Навіть наукові опоненти, а їх було двоє, люди відомі і знані в галузі юриспруденції, не скупилися на похвалу, що є досить рідким явищем у науковців такого високого рівня».
Ведуча заходу побажала Олексію Васильовичу, щоб його зоря перемоги сіяла завжди успіхом і досягненням, адже на це є Божа воля, на це є його воля, на це є «многії літа», які звучали на його честь у виконанні ансамблю «Подоляни».
Олексій Васильович у своєму виступі поділився думками, мріями, сподіваннями, розповів про наболіле, пережите за останні 38 років, пов’язаних із роботою в органах прокуратури, захистом законних прав та інтересів громадян. Але не завжди він отримував за це славу та повагу, а навпаки, довелося йому весь час відчувати на собі тиск, наклепи, образи і навіть переслідування.
Творчі благодійні вечори, які проводить Олексій Баганець у рідному Посульському краї, не несуть ніякого політичного забарвлення, а перш за все присвячуються до чергової річниці створення Лубенського козацького полку, до складу якого входили наші пращури, а також презентації своєї першої книги «Незручний прокурор».
Жодного не залишила байдужим історія Дарини Дуденченко, про яку нещодавно писали в одному з останніх випусків нашої газети. Їй 16, її серце стукає в унісон із молодістю. Дарина приїхала на творчий вечір свого благодійника і рятівника із величезним букетом червоних троянд, аби подякувати Олексію Васильовичу за надану матеріальну допомогу на життєдайну дороговартісну операцію на її сердечку, за врятоване життя і подаровану надію на щасливе її майбутнє. Бабуся Дарини, учасниця ансамблю «Подоляни», зі словами вдячності та слізьми на очах дякувала всім небайдужим людям, хто допомагав при зборі необхідних коштів, особлива ж подяка була Олексію Васильовичу.
У дружній правозахисній команді Олексія Васильовича багато талановитих професіоналів. Один із таких колег приїхав на його творчий вечір, це Ігор Миколайович Балик, радник юстиції, у минулому начальник відділу прокуратури Донецької області, який працював під керівництвом прокурора області О. В. Баганця. Він у своєму виступі відмітив, що Олексій Васильович навчав підлеглих любити волю, Батьківщину, берегти Україну, її культуру, захищати правопорядок і верховенство закону, бути чесним і добросовісним у роботі і житті. На Донеччині була складна криміногенна ситуація. Дехто сподівався, що новоприбулий прокурор побачить усю складність майбутньої роботи і повернеться в столицю. Але Олексій Васильович організував новий колектив тих, хто хоче працювати, хто бажає допомагати людям жити краще і безпечно. 5-мільйонна Донеччина у 2005 році потерпала від розгулу злочинців. Із приїздом туди прокурора О. В. Баганця вишиковувались черги людей до його громадської приймальні, їх вислуховували про їхню біду, вживались міри щодо їхнього захисту. Прийом громадян став дієвим, людям почали допомагати. Сотні людей були поновлені у своїх правах, розслідувались кримінальні справи щодо зникнення бізнесменів. Не всім це подобалось, і все робилось, щоб Олексій Васильович зламався, але він вистояв і переміг.
Ігор Миколайович, нині успішний столичний правозахисник, адвокат, висловив сподівання, що держава ще покличе О. В. Баганця, бо він потрібен для захисту людей.
Олексій Васильович навчає нас ще більше любити свою країну, свій край і, звичайно ж, обдаровувати мистецьким словом і піснею все довкола. Козак із Великобагачанщини Віктор Дзябенко разом з учасницею ансамблю «Подоляни» Валентиною Шопшею виконали пісні-присвяти селу Біляки та Олексію Баганцю. У його пісенному доробку безліч творів, найбільше йому подобаються вальси, яких налічується близько трьохсот.
Друг Олексія Васильовича – заслужений діяч мистецтв України, заслужений артист України, член Національної спілки письменників України Віктор Женченко також приїхав на творчий вечір. Він виступив перед глядачами з добрим словом про Олексія Васильовича, подякував за допомогу, розповів про пращурів, про марш козацької слави, відмітив, що О. В. Баганець має магічну силу об’єднувати людей для добрих справ. Віктор Женченко подарував найновішу літературу біляківським школярам, щоб були мудрими, добре вчилися. Наостанок свого виступу прочитав власний вірш «Як важко підійматися з колін» та, на прохання Олексія Васильовича, продекламував вірш Бориса Олійника «Забіліли сніги», який покладений на музику композитором Олександром Білашем. Пісня виконувалась на урочистостях із нагоди 80-річного ювілею Віктора Васильовича Женченка, серед справжніх митців побував і Олексій Васильович Баганець, у душу якого запав глибокий зміст слів цієї пісні, яка була певний час заборонена радянським керівництвом держави.
На запрошення Олексія Васильовича вперше до козацького села Біляки із сольним концертом на його творчий вечір та з нагоди Дня молоді завітала заслужена артистка України Тетяна Піскарьова. Вона під музичним супроводом віртуозного баяніста Івана Заїчка підготувала насичену концертну програму за участю симпатичних танцівниць ансамблю Збройних сил України. Виконувала авторські композиції, українські хіти та дарувала чудовий настрій біляківцям і всім присутнім у залі. Глядацька зала Біляківського клубу була вщент переповнена, люди стоячи гучно аплодували талановитій українській співачці. У залі було багато молоді, адже це був їхній день – Свято молоді і водночас свято людської мудрості і справжнього патріотизму – творчий вечір земляка, відомого правозахисника, адвоката, Почесного юриста України, Почесного громадянина Семенівщини, кандидата юридичних наук і просто чудової людини, щедрої душею і доброї серцем, Олексія Васильовича Баганця.
Проймаєшся гордістю за свій край, людей та свою землю, ймення якій Україна. І вдячність за цю патріотичну акцію, благодійну діяльність, цей вечір Олексію Васильовичу Баганцю, який є справжнім патріотом своєї рідної країни, несе дух козацтва, дух українського народу. Це був не просто творчий вечір, а добре продумане, вишукане дійство з великою палітрою вдало підібраних фарб. За три години ті, хто ніколи не бачив один одного, познайомились, ті, що були знайомі, ще ближче поспілкувалися з нагоди приємної, патріотично і емоційно насиченої події; ті, хто був у залі, і ті, хто був на сцені, стали єдиною сім’єю, варто заради цього зустрічатися і шанувати один одного, бути вдячними за добро.
Олена БУГАЙ
Коментарі
Так а я за що? А вже і Охмадит роблять комерційним. Так.що, прийдеться сподіватись на бога іхороших людей...
У кого чего болит, тот о том и говорит