Цими днями в актовій залі Заїчинської школи відбулося родинне свято. З усіх куточків сіл Заїчинської територіальної громади поспішали до школи батьки, бабусі, дідусі, бажані гості на веселу, щиру зустріч – родинне єднання.
Із гучномовця лине пісня «Роде наш красний, роде наш прекрасний», яка звеселяє душі людей, налаштовує на тепле родинне спілкування і святкування. Святковий захід вітальними словами відкривають ведучі – сестри Марина та Олександра Дзюбани:
Родина, дорога родина!
Що може бути краще в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Турботливі батьки добре знають, як сильно їхні малюки потребують любові та уваги. Діти можуть годинами докучати матусі чи татусеві, просячи обняти та приголубити їх. Не менше батьківської уваги, турботи потребують і старші діти, що досягають підліткового віку, які зібралися цього дня у колі дружної родини, адже школа – це теж сім’я.
Ведуча запрошує дітей до зали, їх зустрічають люблячі і турботливі батьки. Із почуттям любові і ніжності діти дарують своїм батькам пісні і вірші. Наділений почуттям гумору Діма Цапенко, декламуючи вірш, викликає у залі пожвавлення. Зачарувала присутніх у залі майстерним виконанням пісні «Мій тато» Аня Полив’яна, яка вручила своїй матусі хліб-сіль на вишитому рушнику.
Так, із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато і мама. Мама... Вона створює затишок і лад у сім’ї, тому й називають її берегинею сімейного вогнища. Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова...
Наша родина – це не тільки мама, тато і діти. Це дідусь і бабуся. Бабуся – берегиня роду, невгамовна трудівниця, її руки не знають спочинку ніде і ніколи. Дідусь – старший господар у родині, мудрий, щедрий і справедливий.
У виконанні обдарованої аматорки сцени Вікторії Полив’яної лине пісня «Мої батьки». Із цікавістю і захопленням дивились учасники святкового дійства інсценізацію вірша А. Костецького «Помічник» та сценку «Сім’я».
У народі кажуть: «Діти – квіти життя». Саме діти – найбільше щастя в житті людини. Не обійшлося на святі і без танцю «Залишайся, друже, з нами», який виконали учні 1 класу. Цікавою частиною свята була і конкурсна програма, у якій брали участь діти, татусі і мами. Активними у конкурсах були тато і мама Ані та Вікторії Полив’яних, мама Діми і Роми – Наталія Цапенко, мама Вані Богдана – Вікторія. А як уміло заплітав косички своїй донечці Сергій Міщенко! Не було жодної сім’ї, котра була б обділена талантами. Наші батьки уміють усе: тата – упізнавати серед інших свою дитину, швидко і акуратно зібрати доньку до школи; мами – зібрати портфель, із зав’язаними очима одягнути дитину, показати свою кмітливість, розум і швидкість... Чи є щось у світі, що вони не вміли б?
До уваги присутніх була представлена виставка-презентація «Фото із сімейних альбомів». Скільки всього вражаючого і захоплюючого було на святі – не перелічити! Видатний український педагог В. О. Сухомлинський писав: «Важко виразити словами те особливе, світле, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються у нас сердечні зв’язки із родиною, з якої ми вийшли».
В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.
Дивишся на святі на присутніх і відчуваєш, що це одна велика родина, яка складається з родин великих і малих, таких дружних і талановитих. Хотілося б, щоб це свято спонукало всіх на добрі справи, сіяло в наших серцях любов до родини, обов’язок перед святинею із святинь.
Тетяна ПІТЕНЬКО,
громадський кореспондент,
с. Заїчинці
