Микола Михайлович Борисенко народився 5 лютого 1935 року в селі Сорочинці у селянській родині. Із малих літ батьки привчали його до праці на землі, але з дитинства він мріяв стати вчителем.
Після закінчення семирічки юнак вступає до педагогічного училища, після закінчення якого одержує направлення у Градизький район, працює вчителем математики і фізкультури Клищенської школи. Був відповідальним, наполегливим і творчим педагогом, якого любили діти, поважали батьки. У селі з молоддю вів спортивно-масову роботу. Невдовзі молодого ініціативного вчителя переводять директором Степанівської школи Оболонського району, працював 12 років і директором Новоселицької школи. При допомозі батьків, учнів і педколективу збудували майстерню та інтернат для проживання дітей із навколишніх сіл, що навчалися у школі. Зробили теплицю, де вирощували розсаду квітів, овочів, які висаджували на пришкільних ділянках.
Без відриву від педагогічної діяльності здобував вищу освіту в Полтавському педінституті на історичному факультеті. Серед учительського колективу, населення М. М. Борисенко мав заслужений авторитет здібного керівника, доброї, щирої, порядної, принципової людини.
За ці роки він одержував пропозиції щодо переходу на державну та партійну управлінську роботу. Але Микола Михайлович був вірний своєму покликанню – педагогічній діяльності. У 1971 році його переводять директором Заїчинської середньої школи. Працюючи на даній посаді, він дбає про піднесення рівня навчально-виховної роботи у школі, будує пришкільний інтернат і будинок для проживання учительських сімей.
У 1976 році на пропозицію районного відділу освіти досвідчений, мудрий, талановитий директор школи М. М. Борисенко переїздить у Семенівку і очолює педагогічний колектив Семенівської середньої школи №1, де й пропрацював самовіддано і натхненно до виходу на заслужений відпочинок. Тут він разом із високопрофесійним педагогічним колективом реалізовував свою мету – забезпечення високого рівня загальноосвітньої підготовки та вихованості учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, виховання інтересу до знань, навчальної діяльності. Усе це йому вдавалося домагатися, адже він був принциповим та вимогливим до себе і колег-учителів, мав до учнів і вчителів мудрий підхід, стимулював навчальну і викладацьку працю, подавав приклад відповідального, творчого ставлення до педагогічної праці. Школа була кращою за результатами навчально-виховної роботи у районі, а в ній працювали кращі вчителі. Уміло здійснювався підбір педагогічних кадрів, об’єктивно оцінювалась і стимулювалася їхня праця.
Микола Михайлович і його дружина Ніна Іванівна, талановитий учитель української мови і літератури, заслужили великий авторитет серед батьків, учнів, громадськості селища і району. Вони виховали двох прекрасних доньок. Донька Валентина обрала професію батьків – стала вчителем, працює в Семенівському НВК №1, донька Лариса – суддя.
Де б не працював талановитий педагог і мудрий керівник Микола Михайлович Борисенко, він завжди впроваджував нові ефективні методи навчання і виховання учнів, дбав про підвищення педагогічної майстерності вчителів, зміцнював матеріальну базу навчального закладу, навчав і виховував гідне молоде покоління, патріотів України.
Ми, його колишні колеги, із любов’ю і шаною вітаємо Миколу Михайловича із Днем народження, дякуємо за учительську мудрість, тепло і добро, щиро зичимо здоров’я, життєвої снаги, енергії і бадьорості.
Із Днем народження, дорогий Учителю, мудрий Наставнику!
Любов МАЗАНЬКО, колишня колега,
голова районної ради ветеранів
Коментарі