І знову зустріч... Радісні, усміхнені обличчя. Та радість щира, непідробна, світлої чистої енергії – цілі потоки, в яких накупуєшся і отримуєш наснагу жити, творити, дарувати радість іншим і натхнення для нових здобутків.
Так зустріла нас Балта – благословенний край Одещини на щорічний фестиваль для людей з обмеженими можливостями «Зорі Надії». Символічно звучить і назва фестивалю, адже кожен з нас живе з надією на те, що горітимуть наші зірочки, палахкотітимуть, даруватимуть хвилини насолоди тим, хто поруч.
Лунали пісні, запальний танок, театралізоване дійство чи іскрометний гумор, що везли колективи в Балту з 11 областей України. Всі були переможцями. І нагорода – оплески, дружні обійми і поцілунки. Атмосфера тепла огорнула всіх присутніх, об’єднала, піднесла,мовби ввібрала всі сонячні промені південного краю. А гімн, що прозвучав на відкритті фестивалю, гімн осіб з інвалідністю налаштував на єдність духу,що здавалося і серця билися в одному ритмі. А ще квіткове розмаїття, що мовби сплело всіх присутніх у величезний вінок щастя.
Вразила гостинність,злагодженість дій засновників фестивалю та міської влади. Все І нагорода – оплески, продумано до дрібниць спрацювало чітко і без метушні. А фішкою фестивалю стало нагородження учасників подарунками у вигляді футболок з написом назви фестивалю. Тож наступного дня всі домовилися одягти їх і виглядали як одна велика дружня родина.
Наступні фестивальні дні – спільна праця на майстер-класах що приготували нам голова Балтської організації Надія Ленц разом з працівниками будинку творчості. Всі присутні освоювали техніку декупажу і орігамі що вимагають зосередитись на творчому процесі, стимулюють вироблення естетичного смаку та розвивають психомоторику. А після цього ще цікавий урок по догляду за обличчям: масаж та равликотерапія. За творчим процесом іде обмін досвідом, обговорення спільних проблем та все це пересипане жартами отож нерідко звучить сміх. В кінцевому результаті, звісно ж, фотосесія з виробами, що кожен повезе додому, як пам’ятний подарунок, зроблений власними руками.
Кожний з нас розуміє, що приходить час прощання. Сльози, поцілунки, обійми, міцні потиски рук і НАДІЯ… Надія на нову зустріч. І це неминуче, адже на нас чекають інші фестивалі та спартакіади де буде наступне об’єднання великої дружної родини, що зарахувала людей з величезною силою духу, наповнену по вінця ЛЮБОВ’Ю.
Любов ГРЕК
Коментарі
интнресно откуда беруть деньги на все це