Валерія Миколайовича по праву можна вважати прикладом для сучасної молоді, адже він усе своє життя присвятив одній улюбленій справі – музиці.
Народився 3 серпня 1954 року. У 1972 році закінчив Семенівську середню школу № 1 та музичну школу по класу скрипки і розпочав свою трудову діяльність учителем музики в Малолипнягівській школі. У цьому ж році був призваний на строкову військову службу. Після армії, у 1974 році, повернувся вчителювати. У 1975 році вступив до Слов’янського педагогічного інституту для здобуття кваліфікації вчителя музики та співів. У 1980 році, після закінчення навчального закладу, був направлений на роботу в місто Райгородок (поблизу Слов’янська) вчителем музики та співів. Із 1981 по 1988 рр. працював та проходив курс навчання за експериментальною програмою Дмитра Кабалевського. Валерій Миколайович працював за його технікою «три кити в музиці».
Перший кит: пісня
Безумовно, пісня є однією з найдавніших форм мистецтва, де поряд зі словами присутня мелодія, яка передає загальний настрій слів. Пісня – це поєднання слів і наспіву. Може бути виконана як однією людиною, так і хором, з музичним супроводом або без нього. Вона зустрічається в повсякденному житті людини щодня – день у день, напевно, з моменту, коли людина почала виразно формулювати свої думки словами.
Другий кит: танець
Як і пісня, танець відноситься до витоків зародження мистецтва. У всі часи люди виражали свої почуття й емоції за допомогою рухів – танцю. Природно, для цього була потрібна музика, щоб краще і чіткіше передавати в рухах суть того, що відбувається.
Третій кит: марш
Поряд із піснею й танцем, марш також є основою музики. Має яскраво виражений ритмічний акомпанемент. Із маршами, різними за настроєм: веселими і бадьорими, святковими та похідними, жалобними і сумними, пов’язані багато моментів життя людини. За словами Д. Д. Кабалевського, про трьох китів музики можна зробити висновок із приводу характеру маршу, а саме: у кожного окремого твору цього жанру абсолютно свій характер, не схожий на інші.
Пісня, танець і марш – три кити в музиці – як фундамент тримають на собі весь величезний, неосяжний музичний океан. Вони присутні повсюдно в музичному мистецтві: в симфонії й опері, в хоровій кантаті і в балеті, в джазовій і народній музиці, в струнному квартеті і фортепіанній сонаті. Навіть у повсякденному житті «три кити» постійно поруч із нами незалежно від того, звертаємо ми на це увагу чи ні.
1988 року дана програма стала адаптована під українську редакцію. Деякі з уроків В. М. Кабачка висвітлювались не лише на шпальтах газети, а й здійснювався їх показ на телебаченні. Проводив він уроки-концерти після закінчення кожного навчального року. Валерій Миколайович мав вищу кваліфікаційну категорію вчителя музики, отримував нагороди за працю, в т. ч. і грамоти Міністерства освіти України.
Створений при аграрному коледжі колектив «Слов’яночка», художнім керівником якого він був, отримав звання народного та ставав лауреатом і переможцем конкурсів.
Валерій Кабачок – справжній ентузіаст своєї справи. У 2004 році пішов на пенсію за вислугою років і приїхав у рідне селище Семенівку. Але так і не зміг жити без роботи, без заняття музикою. У 2006 році почав працювати художнім керівником у клубі Веселоподільського цукрозаводу, у 2009 році, після закриття клубу, став активним помічником художнім колективам району, допомагає їм із музичним супроводом.
Важливу роль у його розвитку та досягненнях відіграла мама Парасковія Григорівна Гудзенко. З великою любов’ю і шаною Валерій Миколайович розповідає про свою матусю, про те, що вона була дуже працьовитою, відданою сільськогосподарському виробництву і мала високу трудову відзнаку – три ордени Леніна.
Олена БУГАЙ
