А ви вмієте співати? Хто скаже «так», хтось – «ні», а дехто: «після кількох келихів у караоке – це вже не важливо»...
Не важливо, чи вмієш ти співати, а на сесії Семенівської селищної ради ти повинен це робити. Принаймні на цьому кожне пленарне засідання наголошує очільниця органу місцевого самоврядування Л. П. Милашевич.
Співати чи не співати? – ось у чім запитання. Для Л. П. Милашевич, яка, напевно, концертів на своїй творчій ниві «проспівала» більше, ніж провела сесійних засідань, такого поєднання слів, як «не» і «співати» взагалі не існує. Але, чомусь, тих, хто цього не робить, помічає вибірково. Це або я, як журналіст, якому зробили велику честь, коли вже пустили на засідання, або ж хтось із, так званих, опозиційних депутатів.
Не витримала на минулій XXXXV сесії депутат Семенівської ОТГ Лідія Курас, яка любить Гімн України не менше, ніж Людмила Милашевич його співати. Усе ж таки, ми співаємо... тобто, живемо у вільній країні, де кожен має свободу вибору розвитку своїх творчих здібностей, а депутат обирається виборцями і представляє їхні інтереси, а не найнятого тими ж таки виборцями робітника на посаду голови ОТГ.
Аргументи голови:
- це не частушки
- у держустанові має співатися Гімн
- якщо ти з «Рідного міста», то ледве губами «молотиш»
- хтось розказує, що дехто не співає
Аргументи народного обранця:
- цькування та перехід на особистості з боку голови
- нав’язування думки
- поважає Гімн
- співає його душею
Підсумок. Звучання державного Гімну на сесії – це, без сумніву, правильно. Спічі голови селищної ради щодо його виконання – це щось із розряду «хто не скаче, той москаль». Що ж тоді робити тому, хто не здатен на концертне виконання?
Танцювати?..
Забігаючи наперед, спробую «звангувати», що, як і всі інші, цей допис буде зачитано Людмилою Павлівною у «Різному». У такому випадку, цього допису не існує, та й розмови про співи, як такої, не було.
Михайло ПОГРІБНИЙ
Коментарі