Оболонь початку XVIII століття була невеличкою козацькою слободою, де витав дух свободи. Називалася вона тоді Вдовиним хутором, бо там проживала вдова з синами.
Поряд із ним знаходилось козацьке сотенне містечко Горошин. Межі козацьких земель простяглися на десятки кілометрів навколо Горошиного. А далі розкинулися безкраї поля, гаї, глибоководні і тихоплинні річки. Свою назву Оболонь отримала від засновника і будівничого – пана Дем’яна Оболонського, який одержав у подарунок від імператриці Єлизавети Петрівни Горошин та усі землі, що були поряд. І у 1744 р. уже розпочалося будівництво Оболоні.
Згодом землі пана Оболонського стали власністю дійсного статського Радника військового міністерства Михайла Павловича Позена, в сім’ї якого в Оболоні в 1849 році народився видатний український скульптор Леонід Позен, автор пам’ятників Івану Котляревському та Миколі Гоголю в Полтаві. Його роботи зберігаються у Полтавському художньому музеї, а також у музеях за межами України. Село розвивалося і після реформи 1861 року: в Оболоні будують кінний, винокурний, селітровий заводи. Пізніше побудовано паровий млин, гуральню та цегельню. У 1882 році відкривається перше початкове училище, а у 1897 році при народному училищі вперше було відкрито публічну народну бібліотеку. На початку 20-го століття була одна земська та дві церковно-парафіяльні школи. Відкриваються майстерні, аптека, лікарня, поштове відділення та багато іншого.
Після повалення царського самодержавства в Оболоні утворені нові органи влади. У грудні 1917 року в селі обрано волосну Раду, створена народна міліція. Відповідно до постанови Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 7 березня 1923 року, утворено Оболонський район. Будувалося нове життя. В Оболоні виникли різні форми кооперативних об’єднань селян. Існувало машинно-тракторне товариство, споживче товариство, яке вважалося кращим у районі, та сільський комітет взаємодопомоги. На початку 1924 року перші сім господарств незаможників Оболоні стали на шлях колективізації. Згодом до них приєдналося ще кілька колгоспів.
У 1925-1929 роках на території Оболонської сільради виникли ще 13 колективних господарств. Красивою і впорядкованою стала Оболонь, у селі працювали три цегельні, дві олійниці, 4 млини, середня школа, клуб, лікарня, швейна майстерня, відкрили дитячі ясла.
Наступило мирне життя, та раптово воно було перервано нападом фашистських загарбників. Оболонь була окупована німецькими військами 13 вересня 1941 року. Захищаючи Батьківщину, громили ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни понад 600 оболонян. Тим часом, фашисти встановили в Оболоні жорстокий окупаційний режим. Вони переслідували і вбивали патріотів, розстріляли і по-звірячому замучили 45 жителів села. Насильно відправили на фашистську каторгу в Німеччину 297 молодих людей. Заслужений лікар України Прокіп Іванович Назарець, який жив в Оболоні в той час, врятував від німецької каторги багато молоді, видаючи фіктивні довідки про хвороби. Оболонь, як і вся Україна боролася з ворогом. Нев’янучою славою увійшли в історію Оболоні геройські подвиги оболонян на фронтах Вітчизняної війни. Мужньо били ворога танкісти: Микола Петрович Смілянський та Борис Іванович Горбатко, який на своїй 34-ці дійшов до Берліна, був тяжко поранений, втратив ногу. Героїчними поєдинками в небі прославились льотчики-оболоняни: Петро Семенович Попко, льотчик-винищувач Іван Іванович Сербин, який після війни вже дослужився до звання генерал-майора авіації; Іван Романович Дяченко, в пам’ять про якого вдячні оболоняни назвали одну з вулиць села його іменем.
Нарівні з чоловіками на фронтах війни рідну землю боронили від ворога молоді дівчата. 20-річними пішли на війну молоді медсестрички Білоног Марія Сергіївна та Семенюта Марфа Олександрівна. Пройшла воєнними дорогами боєць Марія Сазонівна Яковина. Солдатською годувальницею, кухаркою польової кухні була Міщенко Одарка Павлівна.
Трудовий героїзм проявляли жінки і діти в тилу, за що кілька десятків оболонян були нагороджені медалями «За доблесний труд в роки війни». Серед них: Головненко Ганна Дмитрівна, Личковаха Марія Миколаївна, Литвиненко Єфросинія Іванівна і багато інших. 23 вересня 1943 року Оболонь була визволена 1237 стрілецьким полком 373 Миргородської армії. Знаменним був 1944 рік, коли Оболонська МТС одержала 32 колісні трактори. Але чоловіки були на фронті. Тоді 50 жінок з Оболонського району закінчили трьохмісячні курси трактористів і сіли за кермо трактора. Серед цих жінок уже була досвідчена Меланія Іванівна Сурмило, котра ще перед війною освоїла трактор у свої 18 років. Жінка все своє трудове життя присвятила механізації, працюючи в тракторній бригаді аж до виходу на пенсію.
Багато сил віддавали оболоняни на відновлення рідного села. Уже 1944 року були відбудовані приміщення районних організацій, МТС, відкрито промартіль (по пошиву і ремонту взуття та одягу). Відбудовано лікарню. Приділялось багато уваги шкільному та культурному будівництву. Було відновлено приміщення 7-річної, а через рік, у 1945 році, середньої школи. Почалося спорудження нових культурно-освітніх та побутових приміщень. У 1957 році всі колгоспи об’єдналися в один колгосп, який був одним із кращих у районі. Виросла й розквітла Оболонь у післявоєнний час. В Оболоні працювали маслозавод, відділення «Сільгосптехніка», міжколгоспна будівельна організація – будівельне управління, що обслуговувало 13 колгоспів. До послуг населення комбінат побутового обслуговування із швейним і взуттєвим цехами та майстернями по ремонту дрібних господарських приладів. У селі функціонували готель, лазня, 10 магазинів. І все це було зроблено працею і наполегливістю наших людей.
У післявоєнні роки оболоняни самовіддано працювали, піднімаючи народне господарство, поліпшуючи добробут і покращуючи рівень життя. За багаторічну сумлінну працю в тваринництві орденами і медалями були нагороджені телятниця Ганна Максимівна Телешун, свинарка Євдокія Андріївна Салогук, доярка Катерина Іванівна Ячкіна. Водій Біланович Іван Петрович, крім воєнних нагород, був відзначений трудовим орденом. Два бригадири тракторних бригад колгоспу за високі досягнення в роботі нагороджені також орденами. Це Женченко Іван Якович та Сердюк Іван Степанович. І цей перелік можна продовжувати й далі.
Оболонська лікарня стала справжнім медичним містечком. У ній працювали заслужений лікар УРСР, хірург, всіма шанований в Оболоні Прокіп Іванович Назарець, а також Новоселецька Ганна Гордіївна, Козакова Катерина Григорівна.
Із освітніх та культурних закладів працювали восьмирічна та середня школи, вечірня школа молоді, музична школа та Будинок піонерів, а також Будинок культури та дві бібліотеки. У центрі села в сільському парку на честь воїнів- визволителів споруджено пам’ятник та обеліск Слави в пам’ять про загиблих воїнів і підпільників.Справжньою гордістю стали уродженці Оболоні, почесні жителі села, поети: Перепеляк Іван Михайлович, Женченко Віктор Васильович, заслужений артист України Стовбир Валерій Васильович, а також наші земляки, світла пам’ять про яких зберігається в наших серцях, адже вони вже відійшли за межу життя. Це бандурист Лісовол Віктор Іванович, народний умілець Наумовський Анатолій Іванович, заслужений скульптор України Білоус Володимир Іванович, архітектор Кравченко Володимир Іванович, лікар-терапевт Руденко Анатолій Іванович, працівники Будинку культури: керівник танцювального колективу Дяченко Ольга Іванівна, акомпаніатор Сироватка Іван Іванович, директор Будинку культури Лихенко Любов Володимирівна, самодіяльний композитор Нога Олексій Павлович, пісні якого співають і понині.
У 2017 році взяла старт Оболонська сільська об’єднана територіальна громада, утворена внаслідок реформи децентралізації. До її складу ввійшли села Оболонь, Зікранці, Наталенки, Тукали та Іванівка. Рушійною силою цього союзу були тодішні очільники Оболоні та Іванівки: Сергій Гамбаль та Світлана Діденко, які доклали чимало зусиль, щоб ще одна ОТГ з’явилася на теренах Семенівщини. Одна з найважливіших умов успішної реформи децентралізації – це коли мешканці громади зрозуміють, що добробут та розвиток території залежить насамперед від їхніх дій та ініціатив.
Отож, цими вихідними Оболонь, крім Дня Незалежності України, відзначала 275-й ювілейний день народження села. В оновленому та розбудованому парку зібралися усі, хто хоч якось пов’язує своє життя з цим мальовничим селом. Атмосфера та розмах свята вражали: на новенькій маштабній сцені відбувалися урочистості, поряд функціонувало декілька фотозон, у парку діяли торгові точки та точки харчування, а неподалік були розташовані дитячі атракціони, на яких могли бавитися маленькі гості свята.
На захід завітало чимало почесних гостей – депутат Полтавської обласної ради Володимир Ярошенко, голова Семенівської районної державної адміністрації Віктор Федоренко, заступник голови РДА Артем Даценко, керуючий справами районної ради Юрій Черевик, депутати районної ради від партії «Рідне місто» Сергій Семигреєнко та Валерій Книш, керуюча відділку ТОВ «Райз-Схід», депутат Семенівської селищної ради від партії «Рідне місто» Лідія Курас, поет, лауреат багатьох літературних премій, почесний житель Семенівщини та Оболоні Іван Перепеляк. Господар свята, голова Оболонської громади Борис Пустовойтов із найщирішими побажаннями звернувся до всіх присутніх та привітав зі святами. На святі було нагороджено чимало оболонян подяками й грамотами за активну громадянську позицію та участь у житті громади. «Ви всі заслуговуєте на те, щоб отримати ці грамоти, адже ви всі працюєте заради розвитку Оболоні», – зазначив Борис Васильович. Свій внесок в організацію свята зробив і засновник ПСП «Дружба», президент Асоціації «Кластер «Меди Межиріччя» Сергій Семигреєнко, а саме – безпрограшну лотерею, яку провела епатажна Вікторія Мироненко.
Родзинкою свята стало проведення урочистостей для подружніх пар, які в цьому році святкують ювілеї сімейного життя. Такими сім’ями були: Олександр та Яна Скляр (5 років ), Ярослав та Тетяна Крутько (10 років), Владислав та Тетяна Мироненко (15 років), Анатолій та Світлана Куцевол (30 років), Володимир та Лідія Соловей (35 років), Віктор та Антоніна Нога, Анатолій та Олександра Буренко (40 років), Василь та Світлана Мироненко, Анатолій та Ірина Кривогуз (45 років). Церемонія дала можливість парам згадати про почуття, які вирували в їхніх серцях у день весілля, в очах загорілися вогники ніжності, в декого виступили сльози. Уже після свята учасники цього дійства дякували організаторам, що дали змогу повернутися в дні перших почуттів.
Також вшанували довгожителів, яким понад 90 років: Дяченко Ніна Панасівна, Кравченко Ганна Федорівна, Білоус Аделія Вікентіївна, Шажко Микола Григорович, Артеменко Ганна Андріївна, Литовченко Марія Василівна, Потапенко Ольга Яківна, Васюк Парасковія Артемівна, Криворучко Ганна Павлівна та Погребняк Марія Петрівна.
Піснями й танцями присутніх радували ансамбль «Любисток» (керівник Олександр Сябро), Ірина Твердохдіб, Віктор Нога, Лариса Шевченко та колектив «Оболонянка». Запальний виступ подарували публіці і наймолодші учасники свята – вихованці ДНЗ «Сонечко».
Захід завершився товариським футбольним матчем між місцевою командою «Оболонь» і чемпіонами Європи – збірною ветеранів Полтавщини. Гра завершилася з рахунком 1:3.
Люди мали змогу поспілкуватися з давніми друзями, згадати історію рідного села і просто гарно відпочити, а значить – свято вдалося!
Тетяна КОРНІЙЧУК
Коментарі
https://www.istpravda.com.ua/images/doc/1/a/1ab83bb-3.jpg
Ти ж був у комуністичних активістах, тоже несеш за те відповідальність. Кажи, морда комуняцька, скількох людей убив?
забув .як і батько з матірью назвали
Гришо, знову пропустив прийняття пігулок чи не ті випив? Звернися до свого лікаря-хай галоперидол випише, людиною себе відчуєш. Навіть таких як ти-клінічних, витягують.
https://novynarnia.com/2019/08/26/marsh-zvit/?fbclid=IwAR20kKBqxl27r04jr-WtOhmYhxXthSstMQOMp4Nn9HjKXHb7n9mFRWOWeok
Боже....Боже...
Моє діло тебе попередити.а ти дивись сам.ШИЗОФРЕНІЯ хвороба небезпечна