Щорічно у третю суботу вересня в Україні відзначають професійне свято – День винахідника і раціоналізатора, відповідно до Указу Президента від 16 серпня 1994 року № 443/94.
Винахідницьку та раціоналізаторську діяльність регулює Український інститут промислової власності – Укрпатент. На сьогодні Укрпатентом було зареєстровано більш ніж 100 тис. патентів на винаходи, а також понад 10 тис. – на корисні моделі.
Україна має безсумнівні інноваційні досягнення світового рівня: літаки із сімейства «Анів», ядерні технології Адаменка, технології стимулювання росту рослин у сільському господарстві Пономаренка, медичні винаходи – спосіб боротьби з раком Завірюхи та лікування судин людини неоперабельним методом Бурого і т. д.
Сьогодні День винахідника і раціоналізатора об’єднує людей різних професій і спеціальностей, але всі вони обов’язково наділені рідкісним даром творчості, відчуттям нового, умінням розширити межі звичного, вийти за рамки стереотипу.
Робототехніку по праву можна вважати одним із способів раціоналізації. При правильному програмуванні робот може замінити не одного робітника і виконувати завдання швидше, аніж людина. До того ж, фахівці з ІТ-технологій та робототехніки зараз є одними з найбільш перспективних професій.
Зараз будову роботів вивчають не лише у великих містах чи вищих навчальних закладах, а й у звичайних школах. До однієї з таких у цьому році приєднався і Семенівський НВК №2, де з початку навчального року почав діяти гурток робототехніки. Для того, щоб детальніше дізнатися про це захоплююче заняття, ми вирішили поспілкуватися з учителем інформатики Юрієм Кузубом, який викладає цей факультатив.
– Юрію Анатолійовичу, розкажіть, будь ласка, історію створення цього факультативу?
– Приблизно рік тому ми отримали 2 набори для складання роботів. Я почав вивчати цю тему, цікавитися їхньою будовою, тренуватися. Формально своє існування гурток розпочав ще тоді, але минулого року він діяв нерегулярно. А вже з цього навчального року ми зробили цей факультатив офіційним.
– Як багато дітей його відвідує?
– Зараз факультатив відвідує 25 шестикласників. Ми вирішили ввести цей гурток для учнів 6-го класу, щоб за декілька років підготувати команду для участі в змаганнях із робототехніки, але за бажанням його можуть відвідувати й учні інших класів. Та що там класів – я не проти, щоб і з інших шкіл діти відвідували заняття цікавого сучасного гуртка.
– Що цікавого несе для дітей роботехніка?
– Ну, крім того, що сам процес складання робота нагадує гру в конструктор «Лего», у ній поєднується багато наук: це і математика, і фізика, і біологія, і багато інших. До того ж, діти вчаться використовувати комп’ютер не тільки для ігор чи створення офіс-них документів, а й основ програмування робототехнічних процесів. Думаю, що заняття робототехнікою спонукатиме їх до глибшого вивчення інших наук, які пов’язані з нею.
– Розкажіть, будь ласка, детальніше про набори для складання роботів?
– Ми маємо два набори «Lego mindstorms education». Вони є сертифікованими і використовуються для вивчення робототехніки не лише в Україні, а й за кордоном. Звісно, є дешевші з Китаю, але по якості з цими ніякі не зрівняються.
– Якими функціями можуть володіти роботи, складені з цих наборів?
– З наборів можна скласти різноманітні роботи. Деякі з варіантів описані в інструкції, інші можна знайти в Інтернеті або і взагалі придумати самому. Зазвичай ми складаємо, досліджуємо, що він може, а потім розбираємо його і складаємо новий. До кожного робота готується окреме програмне забезпечення, яке і визначає, що він зможе робити.
– Ви розпочинаєте з вивчення деталей. Як швидко діти зможуть самостійно скласти робот?
– Скласти – хоч і сьогодні. Це не так складно. Як я і говорив, складання робота нагадує процес складання конструктора. І тоді, залежно від того, які є датчики та деталі на відповідному екземплярі, у нього «заливається» програмне забезпечення. Написати його набагато складніше, аніж скласти сам робот. Для цього треба володіти спеціальною комп’ютерною програмою. Саме програмне забезпечення визначає, що вміє робот.
Наприклад, у нас був один, який умів розписувати писанки: біля нього знаходилося яйце з пінопласту, а він наносив на нього фломастером візерунок. Звісно, малюнок був зовсім простим, але для дітей це було гарним прикладом автоматизації деяких процесів. У планах на цей рік – скласти робота-футболіста, який зміг би зіграти проти іншого робота.
– Де Ви вивчали роботехніку? Чи це лише хобі?
– Не зовсім хобі. Звісно, я цим цікавився, але в минулому році мав можливість пройти спеціальні курси (усім, хто придбав такі набори, як у нас, було надано можливість пройти навчання безкоштовно). Тому зараз я маю сертифікат на право викладання роботехніки.
– Чи популярні гуртки роботехніки в загальному в Україні?
– Дуже. Усі хочуть цим займатися, бо це не лише цікаво й сучасно, а й дуже перспективно. Але не усі мають фінансову можливість придбати усе необхідне для занять. До речі, Полтавська область одна з перших по розвитку цієї галузі, не так давно команда з м. Горішні Плавні брала участь у змаганнях у США, де здобула перемогу. Плануємо, що колись і наші діти зможуть брати участь у подібних олімпіадах.
Після інтерв’ю учасники гуртка продемонстрували діючий робот Дімон, який уміє тримати баланс на 2 колесах, об’їжджати перешкоди та розрізняти кольори: при піднесенні до датчика червоного кольору він зупиняється, зеленого – рухається далі, синього й жовтого – повертає направо та наліво.
І наостанок Юрій Анатолійович розповів, що подав проект до Бюджету участі Полтавської області на придбання ще декількох таких наборів, адже в ідеалі – на 2 дітей має бути один набір. Тому він попросив усіх небайдужих підтримати цей проект та проголосувати за нього на сайті Полтавської обласної ради. За попередніми даними, голосування розпочнеться на початку жовтня.
Розмову провела Тетяна КОРНІЙЧУК
Коментарі