На її тендітні плечі лягають сімейні турботи, робота по господарству та хатні клопоти. Розповідь про одну з таких жінок ми вирішили приурочити до Міжнародного дня сільської жінки, який відзначається 15 жовтня.
День сільських жінок – це день, коли суспільство має звернути особливу увагу на життя жінок у сільській місцевості, адже багато з них не мають доступу до якісної медицини, освіти, сфери обслуговування. Цей день має нагадати, наскільки люди зобов’язані сільським жінкам і наскільки цінною є їхня праця, що часто залишається непоміченою, який неоціненний внесок роблять сільські жінки для утримання кожної міської родини та держави загалом.
Сільські жінки становлять понад чверть населення планети. Вони відіграють значну роль у розвитку економіки сільських районів і в промислових, і країни вцілому. Окрім того, саме їм належить неоціненна роль берегинь родинного затишку, вони народжують і виховують дітей, доглядають за хворими, старими та немічними. Але є жінки невтомної вдачі та активної життєвої позиції, які, крім усього цього, знаходять можливості присвятити час проблемам інших людей. Такі люди, як жителька Семенівщини Наталія Перетятько, надихають.
Народилася Наталія Іванівна 26 червня 1961 року в с. Наріжжя Семенівського району. У 1976 році закінчила місцеву загальноосвітню школу, а в 1980 році – Лубенське медичне училище. Н. І. Перетятько – жінка активна, не байдужа до проблем оточуючих людей. Після завершення навчання повернулася до рідного села та відразу отримала довіру односельців, ставши депутатом сільської ради (згодом обиралась депутатом декількох скликань). Та представницька діяльність не завершилася на рівні малої батьківщини, зараз Наталія Іванівна – депутат Семенівської районної ради від партії «Рідне місто» (уже 5 скликання поспіль). А це, звісно, говорить про те, що село вірить у щирість намірів жінки, яка в свою чергу підтверджує своє реноме добрими справами. Її безперервна робота не залишається непоміченою: депутатка має багато відзнак, подяк та грамот (у тому числі районної і обласної рад) за чуйне серце, гуманність, доброту, чуйність та активну участь у громадському житті села й району в цілому.
Наталія Іванівна займає посаду завідуючої фельдшерського пункту с. Наріжжя. За свою роботу неодноразово була відзначена. Певно, найбільш значуща нагорода – Грамота Верховної Ради України за високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у реалізацію політики з питань охорони здоров’я. За наполегливої позиції народної обраниці в селі Наріжжя функціонує дитячий оздоровчий табір «Світанок» – одна з небагатьох подібних комунальних установ в області. А скільки було надано допомоги конкретним людям – не злічити. До того ж, як це часто буває, навіть маленька допомога та добре слово дають сили пережити важкий період. Наталія – саме така людина: допоможе і словом, і ділом. Їй удавалося реалізовувати, здавалося б, неможливі ідеї: за її клопотання 10 років існував автобусний маршрут Наріжжя – Полтава. Хоча, коли ця ідея вперше прозвучала, люди лише посміхалися: «Хто ж пускає автобус з такого віддаленого населеного пункту до обласного центру?». Але віра й наполегливість творять дива – влада погодилася, перевізник знайшовся і маршрут існував.
Наталія Іванівна і зараз залишається активною жителькою Семенівщини, не припиняє працювати заради розвитку рідного краю. Підтримуючи позицію однодумців серед наріжан, разом удалося відстояти школу, яку місцева влада мала намір закрити. Але вони не бояться йти не тільки проти місцевої системи влади, а й проти обласної: не так давно відбулися громадські слухання, де селяни відстояли позицію приєднуватися до Оболонської ОТГ, а не до Семенівської, як це «надиктовано» обласним керівництвом у перспективному плані розвитку громад.
Ще багато можна говорити про життя та роботу Наталії Іванівни. Але не тільки про неї, якщо поглянути навколо себе, то у кожному селі є жінки, про яких хочеться розповідати і слухати, які заслуговують на любов та повагу не лише у свято, а й кожного дня.
Тетяна КОРНІЙЧУК
Коментарі