Якщо сьогодні або в найближчий час відвідаєте Криворудський дендропарк, то полюбуйтесь цією чудовою рослиною. Спочатку вас зачарує її тонкий аромат, який уже встиг розлетітися по парку. Так і я вперше познайомилася з нею в Криму. Ніяк не могла зрозуміти, звідки цей аромат. Спустилася нижче і побачила величезну ліану, яка обплела майже всю будівлю.
Я стояла, мов зачарована. А світло-лілові квіти, зібрані у звисаючі китиці, аж дух захоплювали. Кожного дня я приходила милуватися нею і запрошувала на побачення з гліцинією знайомих.
Відпустка закінчувалася і треба було їхати до буденних справ. Як же взяти із собою гілочку цієї краси? Детально мені про неї розповіла садівниця. Вона продавала укорінені живці гліцинії. Я хотіла придбати, але садівниця переконала мене, що рослина теплолюбива і не зможе рости на Полтавщині. Поїхала я без гліцинії. Весь час жалкувала, що не взяла її із собою.
Через пару років я зустріла гліцинію у каталозі газети «Сільський вісник». Там було вказано, що це морозостійкий сорт. Я виписала її. Посадила у себе під балконом. Вона стала стрімко рости. Досягла другого поверху. Я раділа. Але весною виявилося, що за зиму вся наземна частина змерзла. На наступний рік усе повторилося. Я читала різну інформацію про гліцинію. Весною ми з директоркою парку Т. А. Дехніч вирішили перенести її у дендропарк. Їй сподобалося. Вона гарно росла. Зробили їй опору. На зиму зняли з опори і прикрили. Перезимувала нормально. Процес укриття на зиму продовжили. На 5 рік гліцинія нарешті зацвіла. Тепер ми її просто накриваємо на зиму, не знімаючи з опори. І вона квітує з кожним роком усе краще.
Я так детально описала цей процес, щоб любителі гліцинії не боялися її вирощувати. За декілька років вона зможе квітувати і буде радувати вас своїм цвітінням. А перші роки життя потребують особливої уваги, як для маленької дитини. Рідкісні інтродуковані рослини дуже примхливі. Але якщо посадити і доглядати їх із любов’ю, то вони будуть відповідати вам взаємністю.
Валентина БАБАРИКА
