b_385_225_16777215_0_0_images_news_2020_07_IMG_7430.JPG

Живе в селі Заїчинці звичайний чоловік, але з багатим і цікавим минулим... Спортивна кар’єра Івана Пилиповича Гончаренка багатогранна, неординарна, насичена. Це шашки, волейбол, легка атлетика, настільний теніс, футбол, гирьовий спорт, літнє і зимове багатоборство, класична і вільна боротьба, армреслінг, кульова стрільба, плавання, лижі.

По кожному з цих видів спорту досягнуто чимало висот, що залишилися у світлій пам’яті «юнака похилого віку», але є одна подія в житті Івана Гончаренка, про яку він згадує з особливим трепетом...

У 1980 році, напередодні XII Літніх Олімпійських ігор у Москві, Іван Пилипович був удостоєний честі нести олімпійський вогонь. Під час самого бігу судді дивились не лише на витривалість і техніку бігу, а й на зовнішній вигляд людини, адже вона мала представляти перед світом усю країну.

За словами І. П. Гончаренка, щойно дізнавшись про відбір, одразу вирішив узяти участь: «Був у гарній спортивній формі, щоранку бігав крос і мав бажання всього життя – долучитися до Олімпіади. Аби мати навичку бігти з факелом, на свій щоденний кросовий маршрут виходив зі спортивною гранатою в руці. Адже бігти фактично з однією рукою дуже непросто».

Перед початком старту не обійшлося без чотирьох днів тренування у Лубнах, куди незабаром доставили Олімпійський вогонь із Бориспільського аеропорту. Усім було дане чітке завдання – 12 липня з дистанції не сходити за будь-яких обставин. Іншого шляху немає – ні погане самопочуття, ні природні фактори не повинні стати причиною.

12 липня 1980 року, близько 12 години Іван Пилипович проніс свій кілометр факельної естафети Олімпійського вогню. Його маршрут проліг уздовж ділянки автостради Київ-Лубни-Харків у районі села Анастасіївка. Був сильний зустрічний вітер, але техніки бігу та передачі естафети він дотримався повністю.

Передавши естафету, Іван Пилипович Гончаренко ще деякий час залишався на обочині траси, аби вітати численну делегацію, яка супроводжувала Олімпійський вогонь. Потім загасив полум’я факела, який так і залишився у нього на все життя як і форма з пов’язкою «Москва. Олімпіада-1980».

Рівно 40 років потому Івана Гончаренка нахлинула ностальгія, адже разом із ним поринули у спогади представники Семенівської районної організації політичної партії «Рідне місто», котрі привітали справжнього «Прометея-олімпійця». Також передали і найкращі побажання від голови обласного відділення Національного олімпійського комітету, лідера команди «Рідне місто» Олександра Удовіченка.

А вже потім, за дружнім столом, у теплій та затишній атмосфері згадували спортивну молодість, туристичні походи, слухали вірші Івана Пилиповича, присвячені незабутній події, та разом співали «На трибунах становится тише... Тает быстрое время чудес. До свиданья, наш ласковый Миша, возвращайся в свой сказочный лес»!

Прес-служба районної організації політичної партії «Рідне місто»

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!