Хтось мудрий зауважив: «Поезію важко аналізувати, її треба читати. Так як і пісню, лягає на душу – співаємо, а як ні – то й ні»... Кожна поетична зустріч – це теплота спілкування, радість від занурення у цілющі джерела поетичного слова, яке єднає всіх спраглих, що прагнуть до творчих пошуків.

Нещодавно світ поезії поповнився новою збіркою – «Клич серця» Василя Цися. 28 серпня відбулась презентація цієї збірки в Семенівській ЦРБ разом із її автором. Василь Васильович Цись – народився 5 січня 1945 року в селі Богданівка Семенівського району. Ріс без батька. Мати працювала в радгоспі. У 1960 році закінчив
7 класів Богданівської школи, рік навчався в Оболонській середній школі. У 1960 році втратив руку, у 1961 році померла мати. Із 1961 по 1964 роки навчався в школі-інтернаті №1 у місті Полтава. Потім навчався в Полтавському педагогічному інституті. Із 1969-го року працює в Кошманівській середній школі, з них40 років викладав історію, зараз працює там сторожем, член ПООІ ВОІ СОІУ.

Захід організувала голова Громадської організації інвалідів Любов Грек за участі працівників районної бібліотеки (директор Лідія Шумейко), членів громадської організації інвалідів, членів літературного кафе «Рідне слово», завідуючої Семенівським районним краєзнавчим музеєм Лілії Ярової, виконуючої обов’язки директора районного Будинку культури Олени Бугай та любителів поезії. На захід привітати Василя Цися завітала завідувач сектору культури Семенівської РДА Юлія Василівна Скриль, яка у своєму виступі привітала поета та вручила подарунковий набір ручок та сказала, що потрібно підтримувати зв’язок та організовувати такі зустрічі і в подальшому.

Зустріч пройшла в дружній, теплій атмосфері. Зі вступним словом виступила Любов Грек, яка і надала слово автору нової книги. Василь Васильович ділився спогадами, історією написання того чи іншого вірша. Його поетичне слово переливалося з піснею. Учасники заходу підхоплювали слова пісень – вони набували нового звучання. Саме через гарний голос Василь Цись активний учасник художньої самодіяльності. Також він є неодноразовим учасником обласних та районних змагань із шахів, має 1-й розряд. Кожен присутній в залі, слухаючі ці вірші, відчув ніжний дотик до душі. Його поетичне слово зародилось ще з студентських років та головне, як говорить Василь Васильович: «Пишу вірші не для преси, а для душі».

На заході виступила однокласниця поета Ніна Ткаченко, яка, по проханню всіх присутніх, читала свої вірші. Усім добре відомо, що поезія народжується не просто так, поезія – це стан душі, що переростає у віршоване слово. Свою поезію читала й Олена Кіяшко, навіть про цю зустріч в неї народились нові віршовані рядки. Упродовж спілкування за чашкою чаю, всі присутні ділились спогадами, читали поезію. Збірка «Клич серця» невелика за обсягом, але має позитивну енергетику та містить філософські думки. Читаючи про долю автора, викарбовується образ самого письменника – мудрого чоловіка, загартованого життєвими негараздами, і щасливого, бо обрав правильний життєвий шлях. В основі його поетичного бачення лежить глибока любов до людей, рідного краю, яким він мандрує подумки, сповідування народної моралі, за якою люди мають вибудовувати свої суспільні стосунки.

Батьківське гніздо

Як затишно нам тут і мило,

Остаток років доживати.

Зовсім недавно тут буяло,

Дитячим сміхом радісне життя.

Пройдуть роки, трава зів’яне,

Та тільки пам’ять нагадає,

Веселі, радісні, дитячі голоси,

Що додадуть ще сили й доброти.

Гніздечко ми удвох зів’яли,

Як зуміли зберегли.

Тобі я вдячний за терпіння,

І щедрість, і красу душі.

Сини наші дорослі стали.

У кожного доля своя.

Та батьківське гніздо єднає,

Де б наша зграя не була.

Тож, діти, ви не забувайте

І бережіть своє гніздо.

Де ви зростали і змужніли,

Бо це ж ваше батьківське гніздо.

І де б ви не жили, і що б не мали

Завжди батьківщину пам’ятали

Цей дитинства острівець.

Він вас зустріне, привітає,

Вам про дитинство нагадає.

Пораду дасть, як далі жити

І як батьківське гніздо любить.

Хвала вчителю

Тобі, невтомний трудівник,

Хто гордо носить ймення – вчитель,

Моя хвала і серця клич,

Прийми уклін від поколінь.

Ти вперше дверці відчинив,

В дитячу мозкову шкатулку,

І наче сам туди вложив,

Життя земного першу струнку.

І як наладиш ти її,

Струну буття людського.

Так і звучатиме весь вік,

В симфонії доби нової.

Душею сильні

Скільки потрібно нам, людям, в житті?

Щоб ви відчували, що ми ще живі.

Вам варто побути хоч час у гурті,

Серед людей, що мають ваду в собі.

Ці люди знають і цінують життя,

Долають незгоди, як не важко бува.

А тому енергії їм не позичать,

За що вже взялися, будуть кінчать.

Щастя й здоров’я, друзі мої,

Хай вам щастить завжди у житті.

Природа і жінка

Жінка і природа,

Як ті дві сестри.

Без них не було б

Життя на Землі.

Обидві дарують

Нове життя,

Що виникає,

Живе і зникає.

Людям треба

Знати завжди:

Природу і жінку

Завжди берегти.

Хай слово моє,

Як мій заповіт

Буде для вас

Як мій оберіг.

На заході автор вручив книгу з дарчим написом. Тепер із його доробком віршів мають можливість познайомитись користувачі Семенівської ЦРБ. Для учасників заходу, працівниками районної бібліотеки, було організовано книжкову виставку, де представлені книги наших письменників та поетів-земляків. По закінченню презентації, зробили фото на згадку. У своєму заключному слові голова організації інвалідів Любов Грек відзначила, що такі зустрічі надають сил для повноцінного життя, розкриття особистостей, – і це прекрасно в цьому нелегкому сьогоденні.

Олена БУГАЙ

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!