На п’ятдесятий день після Великодня, обов’язково в неділю, святкують Трійцю. Цього року вона припадає на 12 червня.
Трійця – великий день для вірян, одне з 12 найбільших церковних свят, адже вона стверджує та оспівує триєдність Всевишнього Бога: Бога Отця – Творця Неба і Землі, Бога Сина і Святого Духа.
Цього дня, як пишуть святі книги, з небес на апостолів – дванадцятьох учнів Христа, які разом із Матір’ю Божою молились у світлиці будинку на Сіонській горі, зійшли вогненні язики Святого Духа і апостоли заговорили різними мовами. Це диво дало їм можливість нести по всьому світу ідеї світла й добра, проповідувати християнство, розповідати про вічне життя, про смерть і воскресіння Ісуса.
Вважають, що з цієї події починається історія створення святої вселенської апостольської церкви, від якої походять усі сучасні християнські спільноти. Широко відзначати свято П’ятидесятниці почали з ІV століття. Тоді на Вселенському соборі ухвалили догмат про Трійцю – визнання одного Бога у трьох проявах: Отця, Сина і Духа Святого. У низці православних церковних свят Трійця завершує весняний цикл, через тиждень після неї починається Петрів піст.
Саму Трійцю відзначають три дні – у неділю, понеділок і вівторок. У неділю у православних храмах правлять одну з найбільш урочистих служб року. Зранку, ще перед відвідуванням церкви, на Трійцю було заведено снідати разом усією родиною. Обов’язково на святковий сніданок готували яєчню, а ще до цього дня варили зелений борщ, юшку, кисіль, узвар, пекли пироги, ліпили вареники.
Традиційно на Трійцю молодь влаштовувала масові гуляння на природі, розкладала багаття, ворожила, співала славу природі. Старослов’янські обряди поклоніння природі збереглися в сучасних звичаях українців, і сьогодні господині прикрашають оселі запашними травами і духмяним зіллям, уквітчають будинки.
Зелень на Зелені свята – це добре і це має бути, кажуть священники. Адже підтримувати й розвивати народні традиції як культурне надбання наших пращурів, щоб зберегти український народ як націю і Україну як державу, – справа благородна. Водночас святі отці застерігають: традиції не повинні витісняти саму суть Трійці – ботаніка може доповнити, урізноманітнити свято, але аж ніяк не виштовхнути на другий план його святий зміст.
Переддень Трійці називають Батьківською, Троїцькою або Дідовою суботою. Це один з особливих поминальних днів року, коли заведено поминати покійних, прибирати могили предків.
У день П’ятидесятниці колись святили криниці і все домашнє господарство. У нас на Полтавщині існував звичай водити по селу Тополю. Вибирали дівчину, квітчали зеленню й вели від двору до двору:
Стояла тополя край чистого поля,
Стій, тополенько, не розвивайсь,
Буйному вітроньку не піддавайсь.
Убирання людини у зелень мало магічний характер: це сприяло ростові збіжжя.
У чудовому нашому селі Очеретувате збудована красива церква, яка є окрасою нашого краю, громади села. У цьому році храму виповнюється 111 років. Цікава в нього історія. Після буремних революційних подій 1905 року останній поміщик села Олександр Трефільєв вирішив збудувати в Очеретуватому церкву. Уладнавши в губернській єпархії в Полтаві всі формальності, подав прохання до відомого архітектора Сергія Носова, талановитого майстра своєї справи. Перший камінь у фундамент церкви заклали у 1907 році. Зведення храму тривало понад чотири роки і завершилося у 1911 році. Новозбудовану церкву освятили в ім’я Святої Живоначальної Трійці. Першим настоятелем храму було призначено ієромонаха Олександра Неминущого. Під час німецької окупації служіння в церкві проводив отець Григорій Синішин, згодом настоятелем храму став священник Віктор Сало. Із 1992 року його на цій посаді змінив протоієрей Віктор Кишеня. Упродовж 30 років і по сьогодні він настоятель Очеретуватського Святотроїцького храму.
Валерій ЗІНЧЕНКО
