У кожному слові – історія. У кожному реченні – характер народу. А в серці справжнього вчителя – любов до рідної мови, яку він щодня передає своїм учням. Саме такою є Алла Іванівна Тулинська – педагогиня, для якої українська мова стала не просто професією, а покликанням і життєвою місією.
Алла Іванівна народилася 15 березня 1985 року в мальовничому селі Веселий Поділ у прекрасній родині Тулинських. Навчаючись у Веселоподільській школі у вчителів, які надихали, уже уявляла в майбутньому себе теж педагогом. Тому продовжила здобувати знання у ПДПУ імені В. Г. Короленка, де й здобула спеціальність учителя української мови та літератури.
У 2008 р. влаштувалася на роботу в Полтавський ліцей №10 імені В. Г. Короленка. Але життєва дорога повернула знову в рідне село. Із 2013 року працює в стінах улюбленого Веселоподільського ліцею учителем української мови та літератури і заступником директора з виховної роботи.
– Алло Іванівно, що для Вас означає рідна мова – як для людини і як для педагога?
– Рідна мова для мене як для людини – це та, що перша засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідна мова як для педагога – не тільки засіб навчання, а ще й можливість прищеплювати учнем любов до мелодійності нашої мови, культурної відомості, бажання бути грамотним і ерудованим.
– Чи пам’ятаєте Ви момент, коли зрозуміли, що хочете стати вчителькою української мови та літератури?
– Бажання стати вчителем сформувалось під впливом талановитих педагогів, які навчали мене. А любов саме до предметів української мови та літератури виникла завдяки сильному філологу, класному керівникові Наталії Миколаївні Петуховій, яка поєднувала навчання мови з вихованням, формуючи цінності через культуру та слова.
– Чи є у Вас улюблені слова українською мовою?
– Перші, які спадають на думку: кохання, обійми, горнятко, світанок, серпанок.
– Як, на Вашу думку, змінилося ставлення до української мови за останні роки?
– На мою думку, ставлення до української мови після початку повномасштабного вторгнення змінилося в кращу сторону. Адже зросла частка свідомих людей, які вживають українську мову в повсякденному житті і вони переконані, що єдиною державною мовою має бути українська.
– Чому сьогодні так важливо плекати рідну мову?
– Сьогодні і завжди варто плекати рідну мову, бо в умовах боротьби за суверенітет, українська мова слугує щитом, що відрізняє нас від агресора, зберігає культурну спадщину заради майбутнього своєї країни.
– Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що мова – це зброя?
– Беззаперечно! Мова – це теж зброя! Вона стоїть на варті України так само, як зброя на передовій. І ми маємо бути голосом нашої епохи, голосом нації, бо в мові – наша душа, сила і незламність!
– Яку роль відіграє мова у формуванні національної свідомості?
– Мова має значення, хто б там що не говорив. Якби вона була неважливою, її б не забороняли стільки разів і не намагались знищити. Це має усвідомити кожен! Особисто мені часом важко чути російську мову через усвідомлення того, скільки болю та страждань принесли її носії в нашу країну. І я впевнена, що знання та використання рідної мови є питанням національної гідності, шани до свого коріння та відмови від меншовартості.
– Що б Ви хотіли сказати тим, хто ще не повністю перейшов на українську мову?
– Перейти на українську мову – не означає відразу говорити нею ідеально. Помилятися – нормально, головне – продовжувати спілкуватися. Це має бути усвідомлений вибір людини, яка поважає себе і дбає про майбутнє своєї держави.
– Ваше побажання учням і всім українцям у День рідної мови?
– Ми могутні, коли говоримо українською! Тому давайте плекати, шанувати і вдосконалювати нашу милозвучну українську мову! Нехай вона звучить всюди і завжди, буде нашим оберегом, джерелом наснаги та гордості за те, що ми – українці!
– Алло Іванівно, дякую за розмову, яка переконує: мова – це більше, ніж засіб спілкування. Це наша пам’ять, наш біль і наша надія. Це те, що формує характер покоління й укріплює державу. Через слово вона виховує свідомих, гідних, небайдужих українців, які розуміють цінність свого коріння. І поки вчителі з таким переконанням і любов’ю стоять на мовному фронті, українська мова звучатиме впевнено, гордо й незламно – у класах, домівках і серцях...
Ілона КРАВЧЕНКО
