Микола Архипович Шудря, наш славний земляк, народився 4 січня 1935 року у селі Паніванівка. Письменник, журналіст, кінодраматург, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1991 р.), заслужений діяч мистецтв (2005 р.).
Микола Архипович народився у хліборобській родині, здобув середню освіту в Семенівській СШ №1 (1953 р.). Закінчив факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка (1958 р.), а потім продовжив навчання в аспірантурі (1962-1965 рр.).
Із 1966 року працював у редакціях різних газет: «За радянські кадри» (університетська багатотиражка), «Колгоспне село», «Київський комсомолець», «Радянська Україна». Був редактором раднаргоспівського видавництва (Київ), співробітником журналів «Україна», «Народна творчість та етнографія», завідував критикою в «Літературній Україні», членом редколегії тижневика «Україна». Потім – головний редактор часопису «Зоряний ключ». Був членом редколегій «Неопалима купина» й «Українська газета».
Писати почав ще школярем. Постійно друкувався зі студентських років. Улюблені жанри – нарис, репортаж, есе-розвідка, документальні повісті. Микола Шудря із 1997 року – член Національної спілки письменників України, лауреат «Золоте перо». Йому належать книжки нарисів: «Білі квіти землі», «Ти зі мною Мадонно», «Верховіть черешчатого дуба», «В рокотанні – риданні бандур», «Лицарі булави», «Геній найщирішої проби», а також роман «Перстень вірності».
Тривалий час Микола Архипович викладав журналістику в Київському університеті імені Т. Г. Шевченка. Мав звання професора Державної академії керівників кадрів культури і мистецтва.
М. А. Шудря – автор понад 120 сценаріїв документальних кінострічок. Його фільми «Відкрий себе» (про Григорія Сковороду) та «Тарас» (про Великого Кобзаря) відзначені Шевченківською премією. Шудря також був перекладачем творів зарубіжних письменників.
Щоб оцінити талант Миколи Архиповича, варто зупинитися на нарисі «Ти зі мною Мадонно». Це один із нарисів про рідне село, його людей, природу, побут мешканців. У нарисі розповідається, що російський князь О. Мещерський купив землю у поміщика Аркадія Родзянка в мальовничому місці між селами Веселий Поділ і Паніванівка біля озера. Він побудував великий маєток, обставив красивими меблями. В маєтку було 45 кімнат, у одній з яких розміщувалися картини відомих художників, а в найзатишнішій кімнаті з ґратами на вікнах – лише єдине диво Сандро Ботічеллі – тондо «Мадонна з немовлям» у чорно-золотавому багеті. Картина мала невеликі розміри – близько одного метра в поперечнику, але цей довершений образ Богоматері з немовлям, що тримає гранатовий плід, сильно вразив молодого Миколу Шудрю.
Він дізнався про неї від свого вчителя М. І. Діденка і довгі роки розшукував цю картину, аби побачити її наживо. Зрештою поїхав до Москви до доньки О. Мещерського – Кітті.
Минали роки... Сандро Ботічеллі завжди захоплював його уяву. Микола Архипович відвідував музеї образотворчого мистецтва, зустрічався з художниками, критиками та склав біографію цієї картини. Зустрівшись із Кітті, він нарешті дізнався, де знаходиться картина, і зміг її побачити.
Нарис «Ти зі мною Мадонно» було надруковано в тижневику «Україна» у 1988 році. У журналах опубліковано повний текст нарису, який захоплює читача.
Закінчуючи нарис, Микола Архипович нагадує нам про славних людей села Веселий Поділ: «Мене часом питають: «Ну то й що? Справді була в нашому Веселому Подолі картина... То яка з неї користь?» Я нічого не можу відповісти, та й навіщо. Безперечно, не всі милувалися цим шедевром, багато навіть не знали про його існування. Але й нині не цікавляться ним. Обкрадають себе, свою душу, культуру, життя». Він застерігає: «Хай прокинеться в людей жага вічної краси, хай стрепенеться їхнє серце перед вічними чарами материнства – й оновиться, освятиться душа, причастившись високого мистецтва століть.
Як у тих, моїх земляків, у яких у кров влилася з молоком матері велична й нетлінна любов до краси й творчості. Чи ж випадково з одного мого покоління вийшло стільки художників-митців нової культури, нового світогляду, нових ідеалів?
Я назву лише кількох: заслужений художник республіки, засновник «теми» в українському художньому склі Іван Аполлонов; тонкий лірик-пейзажист Микола Ковчанко; автор історичних полотен Юрій Гонтар; історик архітектури й чудовий малювальник Володимир Ленченко; військовий художник Микола Гергель. Це тільки п’ятеро, і всі вони з Веселого Подолу».
На свій ювілей – 70 років – Микола Архипович запросив делегацію рідного краю: начальника відділу культури Л. В. Мазанько, краєзнавця Є. П. Бутенка та сімейний дует Валентини і Степана Саражиних. Урочиста частина проходила в Києві, у червоному залі. Спершу вітали представники з Полтави, потім слово надавали землякам.
Євген Бутенко говорив про творчу діяльність Миколи Архиповича, особливо про те, як багато він написав про свій край, людей, історію. Любов Мазанько відзначала його талант і шлях, яким він самостійно прокладав дорогу в життя, а також вручила вишитий рушник на згадку про рід, дідуха з колосків пшениці і калини – символи вдячності земляків. На рушникові оживало все знайоме до болю: дитинство, розлука, материнська любов.
У залі були присутні Борис Олійник, Іван Драч, Віктор Женченко та багато журналістів, поетів, письменників, артистів. Серед учасників концерту, які вітали Миколу Архиповича, були Микола Шопша, Василь Гаряга, Віктор Женченко.
Любов МАЗАНКО, краєзнавець
