Є захоплення, які не купиш за гроші і не знайдеш у книжках. Вони народжуються в дитинстві – з перших спільних поїздок, щирих розмов, ранкових світанків і теплих родинних моментів.
Саме такими є найцінніші спогади, що залишаються з людиною на все життя. Для когось вони пов’язані з бабусиними пирогами, для когось – із запахом сіна чи маминими колисковими. А для братів Гната та Данила Кузьмичів – із тихим плескотом води, легким погойдуванням поплавка та мудрими настановами найдорожчого дідуся.
У другу неділю липня Україна відзначає День рибалки – свято людей, які вміють знаходити щастя у простих речах: зустрічати світанок на березі річки, терпляче чекати на покльовку та радіти кожній спійманій рибині. Для родини Кузьмичів це свято має особливе значення, адже риболовля давно стала невід’ємною частиною їхнього життя.
Брати навчаються у Семенівському ліцеї №1. Гнат, який народився у 2012 році, та молодший Данило, 2014 року народження, також є вихованцями футбольного клубу «Зірочки».
Спорт займає важливе місце в їхньому житті. Щоденні тренування, матчі, прагнення ставати сильнішими та досягати нових перемог виховують у хлопців характер і витривалість. У всіх починаннях їх підтримують батьки – Юлія та Олександр Кузьмичі, завжди радіють успіхам своїх синів.
Та щойно настають вихідні, футбольний м’яч ненадовго поступається місцем рибальській вудці. І тоді шлях братів незмінно веде до рідних Гриньок, де живе їхній дідусь – Юрій Самійлович.
Йому майже 60 років. Він – людина працьовита, щира і закохана у природу. Біля його будинку шумить доглянутий сад, який щоліта щедро дарує онукам яблука, груші, вишні та інші смаколики. Але найбільший подарунок, який дідусь зробив своїм онукам, – це любов до риболовлі.
Саме він уперше познайомив хлопців із цим захопленням. Вони й досі пам’ятають той день, коли всі разом поїхали на Дніпро просто помилуватися величною річкою. У багажнику автомобіля, як невід’ємний атрибут будь-якої подорожі дідуся, лежала вудочка. Гнат і Данило попросили дозволити їм спробувати закинути снасть.
Першою здобиччю стала невеличка краснопірка. Здавалося б, звичайна рибка. Але саме вона назавжди змінила дитячі захоплення. Потім була ще одна, ще одна... І з того дня кожна поїздка до водойми неодмінно супроводжується риболовлею.
Сьогодні це вже справжня сімейна традиція. На рибалку вони вирушають незмінною командою: Гнат, Данило, дідусь Юрій Самійлович та двоюрідний брат Юра.
Кожен із них має власний характер і свої маленькі рибальські рекорди. Данило зазвичай стає лідером за кількістю впійманої риби, Гнат – за різноманіттям улову, а Юра разом із дідусем найчастіше витягують найбільші трофеї. Але переможених тут не буває. Адже садок у них один на всіх, як і спільна радість від кожної риболовлі.
Особливо полюбляє їхня команда Кременчуцьке водосховище поблизу села Бугаївка. Там можна не лише добре порибалити, а й насолодитися красою природи. А після вдалого кльову обов’язково розпалюють багаття, смажать сало, діляться історіями та просто насолоджуються часом, проведеним разом.
Є у хлопців і пригода, яку вони згадують щоразу з особливим захопленням. Одного разу Гнат відчув потужний ривок. Було зрозуміло – на гачку щось дуже велике. Почалася справжня боротьба. Усі затамували подих, поспішили допомогти, підказували один одному... Та риба виявилася сильнішою – обірвала снасть і пішла у глибину. Хоч омріяний трофей тоді й не вдалося побачити, саме ця історія подарувала нову мрію. Відтоді щоразу, коли поплавок починає свій танок на воді, хлопці подумки сподіваються: а раптом цього разу це той самий загадковий велетень?
Заради таких миттєвостей вони без вагань прокидаються рано-вранці о третій годині. Готують снасті, збирають спорядження, долають високу траву, не звертають уваги на комарів, мошок, косарів, жаб та інші дрібні незручності. Бо справжня риболовля починається не тоді, коли клює риба, а тоді, коли серце з нетерпінням чекає нової пригоди.
Та все ж найбільша цінність цих поїздок – зовсім не улов. Це дорогоцінний час, проведений разом із дідусем.
Саме біля води він навчає онуків терпінню, любові до природи, взаємопідтримці та повазі один до одного. Це ті уроки, які не знайдеш у шкільних підручниках, але які залишаються в серці на все життя.
Напередодні Дня рибалки Гнат та Данило щиро вітають усіх, хто хоч раз зустрічав світанок із вудкою в руках: «Бажаємо всім рибалкам міцного здоров’я, мирного неба, гарного настрою, щедрих уловів і незабутніх світанків над водою. Нехай кожна риболовля приносить не лише гарну рибу, а й теплі зустрічі, радість і спокій. А нашому найдорожчому дідусеві бажаємо довгих років життя, міцного здоров’я, сил, невичерпної енергії та ще багато спільних рибальських пригод.
Дякуємо йому за любов, турботу і за те, що саме він навчив нас знаходити справжнє щастя у простих речах».
Бо, зрештою, риболовля – це не лише про рибу. Це про дитинство, про родину, про спільні світанки, які назавжди залишаються у пам’яті. Саме з таких моментів і складається справжнє щастя.
Ілона КРАВЧЕНКО
