У середу, 8 травня, ФК «Дружба» (Очеретувате) дебютував у розіграші Кубка Кременчука імені В. Й. Маньковського. На стадії 1/8 фіналу наш клуб зустрівся з одним із претендентів на трофей – «Нафтовиком».
«Знекровленим» від травм провідних гравців і втомленим після домашнього матчу обласної першості з «Інваспортом», очеретуватцям мало що вдавалося у нападі. Та захист цього дня був на висоті. «Нафтовики» мали ледь не єдиний прекрасний шанс після обрізки та гострого контрвипаду на ворота Олександра Гринька. Але наш голкіпер переміг у дуелі віч-на-віч. «Дружба» мала не менш красивий момент для взяття воріт, який, до речі, став окрасою матчу. Юний Станіслав Остапенко взявся за виконання штрафного майже на лінії воріт – після удару м’яч потрапив у дальню стійку воріт. Долю поєдинку вирішив один курйозний гол, який влетів у сітку воріт від захисника після стрімкого рейду і прострілу в карний майданчика Олександром Рєзніком. Тому 0:1 – ФК «Дружба» проходить до чвертьфіналу, де до цього етапу вже дісталися «Кремінь-2002», «Ягуар», «Кремінь U-19», «Граліан», «Селлок», «Вільтер» і горішньоплавнівський «Антон».
Довідка. Валентин Йосипович Маньковський є однією з великих постатей спортивного життя Кременчука. Він був не лише керівником-вихователем, а й тренером - грав у футбол, хокей, теніс, більярд, шахи, городки і навіть займався важкою атлетикою. Час його активної роботи у спорті кременчужани називають «епохою Маньковського». Професійний гімнаст В. Й. Маньковський народився 1937 року в м. Слов’янськ Донецької області. В 1972 р. закінчив факультет фізичного виховання Черкаського педінституту по спеціальності викладач фізичної культури і тренер по спортивній гімнастиці, після чого майже 50 років (1961-2010 рр.) він віддав спорту. Завдяки його зусиллям було збудовано стадіон «Дніпро» («КрАЗ»), створені провідні футбольні (в тому числі і «Кремінь») і хокейні команди міста, проводилися масові спортивні змагання між цехами, підприємствами, школами, будувалися нові спортивні майданчики. Під його безпосереднім керівництвом здійснювалися «снігові потяги», велогонки, була створена «Школа олімпійського резерву».
У четвер, 9 травня, в Очеретуватому відбувся фінал Кубка Семенівського району пам’яті Героя Радянського Союзу В. Д. Кізя між командами «Рів’єра» (Семенівка) та «Партизан» (Крива Руда). Для початку внесемо ясність щодо участі ФК «Дружба» та «Оболонь-Іванівка» в турнірі. Команди знялися з розіграшу через наявність у складах обох команд гравців, які заявлені у вищій лізі чемпіонату області.
Сам же фінал пройшов під акомпанемент проливного дощу, що призводив до великого браку у діях обох команд. Тож, незважаючи на зливу, на перерву вони пішла за сухого рахунку. У другому рахунок відкрили криворудці, а за декілька хвилин до кінця матчу вони самі ж і зрівняли його шляхом автоголу. Додатковий час теж визначив переможця, тому команди пробивали 11-метрові, в яких сильнішим виявися колектив із символічною назвою саме для Дня Перемоги – «Партизан». Вітаємо команду та його незмінного талісмана, активного спортивного діяча в районі Павла Бабарику з трофеєм!
Довідка. Кізь Василь Дмитрович народився у 1922 році на Карлівщині. Закінчив середню школу. У 1940 році був покликаний на службу в Робітничо-селянську Червону Армію, у 1941 році він закінчив військову авіаційну школу пілотів. Свій бойовий шлях розпочав штурманом 734-го авіаційного полку нічних бомбардувальників 2-ї повітряної армії. Із березня 1943 року і до кінця війни Василь Дмитрович служив штурманом ескадрильї 9-го гвардійського полку 262-ї авіадивізії 17-ї повітряної армії. Влучними бомбовими ударами штурман і його бойові друзі знищили в тилу ворога 160 будівель і військових об’єктів, висадили в повітря 18 складів і штабелів з боєприпасами, знищили три ешелони з пальним. На рахунку В. Д. Кізя 800 успішних бойових вильотів. У його нагородному листі є такі слова «Гідний найвищої нагороди – звання Героя Радянського Союзу». Нагородний лист підписав командуючий військами третього Українського фронту маршал Радянського союзу Р. Я. Малиновський. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4.04.1944 року В. Д. Кізю присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1946 році в званні майора Василь Дмитрович був звільнений в запас. Проживав і працював в селищі Семенівка, проводив велику роботу по патріотичному вихованню підростаючого покоління. Помер 22 жовтня 1996 року.
Михайло ПОГРІБНИЙ
