Сказ згадується ще у Біблії та шумерських текстах. Дієво боротися з захворюванням почали лише з винайденням Луї Пастером вакцини, якою щеплювали людей з 1885 року.
Друга у світі установа для профілактики сказу у людей, яких щеплювали після покусів, була відкрита в Одесі за ініціативи І. Мечнікова у 1886 році. Саме з днем смерті Л. Пастера пов’язана дата відзначення Всесвітнього дня боротьби зі сказом 28 вересня.
Нозоареал сказу в світі має глобальний характер, проте роль окремих видів тварин неоднозначна. На початку ХХІ століття в більшості країн Європи головну роль, як джерело і резервуар інфекції, відіграють дикі м’ясоїдні тварини.
Сказ – особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. Хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин. Захворювання характеризується тяжким ураженням нервової системи і закінчується летально. Лікування хвороби не розроблено.
Джерелом збудника (вірусу) сказу є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус зі слиною, через покуси, подряпини, вражаючи здорових тварин та людей. Тривалість інкубаційного періоду (від моменту зараження до перших проявів хвороби) залежить від багатьох факторів, найбільш короткий для тварин – 7-8 днів, для людей – від 2-х тижнів до одного року.
Епізоотичний стан району щодо сказу за останні 3 рокі:
2016 рік – випадки захворювання на сказ не реєструвались;
2017 рік – 3 випадки (2 коти, 1 лисиця);
2018 рік – 5 випадків (4 коти, 1 ВРХ).
Із початку 2019 року зареєстровано 1 випадок сказу (кіт) в с. Устимівка.
Джерелом розповсюдження сказу є дикі м’ясоїдні тварини, бездоглядні собаки і коти, чисельність яких в районі за останні роки набуває тенденції до збільшення, а також собаки та коти, власники яких грубо порушують правила їх утримання (не надають для щеплення проти сказу, утримують собак безприв’язно), що сприяє утворенню осередків сказу (міського типу), коли хворі на сказ тварини мешкають безпосередньо в населених пунктах).
Кількість нанесених тваринами покусів людей з початку 2019 року складає 21 випадок, в тому числі: 16 – домашніми не вакцинованими тваринами, 2 – домашніми вакцинованими тваринами і 2 – безпритульними тваринами.
Спеціалістами Держпродспоживслужби району постійно проводиться роз’яснювальна робота серед населення з питань профілактики і про небезпеку захворювання людей і тварин на сказ, зокрема проводяться бесіди з населенням під час проведення весняних та осінніх диспансеризацій. Нажаль значна частина громадян не усвідомлює загрози виникнення сказу та не надають належних їм тварин для проведення щеплення проти сказу.
До державної служби ветеринарної медицини в районі, головам сіл постійно надходять скарги про випадки появи в населених пунктах лисиць.
Постійним джерелом розповсюдження сказу є лисиці, бродячі собаки та коти, а місцеві органи виконавчої влади не надають проблемі боротьби з бродячими тваринами належного значення. Відсутність худобомогильників та наявність стихійних сміттєзвалищ є додатковою кормовою базою для бродячих і диких тварин, що наближує їх до людини.
Основними заходами щодо профілактики сказу є:
* забезпечення в повному обсязі проведення планових щеплень проти сказу собак та котів у всіх населених пунктах району;
* проведення обліку чисельності лисиць та планові заходи щодо підтримання оптимальної щільності популяцій лисиць;
* проведення боротьби з безпритульними тваринами на території мисливських угідь.
Із метою проведення вакцинації диких м’ясоїдних тварин проти сказу, в жовтні 2019 року на території Полтавської області, в тому числі на території Семенівського району буде проводитись осіння кампанія з пероральної імунізації диких м’ясоїдних тварин проти сказу. Розкладання принад з вакциною буде проводиться за допомогою авіатранспорту. Вакцини для пероральної імунізації є безпечними для людини, всіх видів тварин, які можуть вживати принаду та навколишнього природного середовища.
