Мистецький рівень сучасної української естради досить часто викликає суперечки серед справжніх шанувальників пісні.

Але коли зустрічаєш виконавців, обдарованих прекрасним голосом, з благородними артистичними манерами, які пам’ятають про народні витоки і традиції, роблять усе від них залежне, аби утримати високий рівень справжнього мистецтва, відверто кажучи, охоплює неприхована радість і гордість, що у нашого естрадного жанру є майбутнє. А якщо цей талант, дарований Богом, сягає своїм корінням нашого співучого Семенівського краю, де впродовж тисячоліть, од неоліту й до сьогодення, процвітала неповторна культура: пісня, музика, поетичне слово, письменництво, драматургія, кобзарство, кінодраматургія тощо, то рід наш, семенівський, справді не має переводу, він невмирущий, бо мудрий, талановитий, працьовитий...

Упродовж дев’яти тижнів, щосуботи, увага мільйонів телеглядачів була прикута до Національного телеканалу «Україна», де тривала захоплююча кількагодинна передача «Співають всі», яка зібрала під свої тенета 108 найвідоміших учасників – співучих талантів із різних куточків України, які змагалися за право спершу вийти у фінал, а потім – трійка найкращих виконавців змагалася у суперфіналі. 100 суддів оцінювали виступ кожного учасника. Боротьба була надзвичайно напруженою. 16 жовтня відбувся суперфінал, до якого за результатами таємного голосування потрапили кращі з кращих виконавці пісень, серед яких була Odara – Дар’я Ковтун, співачка, коріння роду якої походить із села Біляки, одного з чарівний куточків нашого рідного краю.

Славу Біляків із сивої давнини до сьогодення примножували люди. Їхні імена золотими літерами вписані в історію, чільне місце на її сторінках займає рід Ковтунів. Про нього наша розповідь.

Микола Миколайович і Валентина Федорівна КОВТУНИ (Валентина Федорівна, на жаль, уже відійшла у вічність) своє трудове життя присвятили педагогічній діяльності, працюючи в Біляківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Валентина Федорівна викладала географію та німецьку мову, а Микола Миколайович – початкову військову підготовку. Вони виростили трьох дітей. Донька Ольга обрала професію батьків і працює вчителем математики в одній із шкіл Кременчука. Син Олександр військовий. Після закінчення Харківського вищого ракетного училища служив у Збройних силах України, здобувши наукову ступінь кандидата військово-технічних наук, викладав у Харківському військовому університеті теорію управління ракетами і ракетною технікою. Увільнився у запас Олександр Миколайович у званні полковника. Зараз займається підприємницькою справою.

Донька Світлана Миколаївна народилася в 1963 році. В дитинстві дівчина була сміливою, розумною і рішучою. У школі захоплювалася математикою, після її закінчення вступила до Харківського інституту радіоелектроніки. Під час навчання вона відвідує спортивну школу ДТСААФ і вчиться майстерності сміливих – стрибкам із парашутом. Після здійснення необхідної кількості стрибків захотіла вчитися керувати вертольотами і успішно опановує цей складний літальний апарат. Після закінчення вишу, отримавши диплом математика-програміста, віддає перевагу льотній справі. Їде, не вагаючись, до Вовчанського авіаційного училища. Але їй категорично відмовляють у вступі на навчання чиновники з Міноборони. Та Світлана не здається. Вона їде до прославленої льотчиці Валентини Гризодубової і з її допомогою стає курсанткою льотного училища, яке закінчила з відзнакою, отримавши червоний диплом льотчика-штурмана і призначення на посаду інструктора в Богодухівський навчальний авіаційний центр. Але її тернистий шлях в авіацію – триває. Долаючи всілякі перешкоди, добивається на прийом до Міністра оборони Язова, який своїм наказом від 21 липня 1989 року № 45 дає дозвіл – призвати С. М. Ковтун на військову службу штурманом вертольота у військову частину, яка дислокується в Києві. У ній Світлана Миколаївна була єдиною жінкою, капітаном військової авіації України, командиром ланки бойових гелікоптерів Мі-8Т

Ви вже, мабуть, здогадалися, що Світлана Миколаївна Ковтун – мама героїні нашої розповіді Одари Ковтун. А її батько – відомий льотчик спортивної авіації.

Народилася Одара (Дар’я Володимирівна за паспортом) у Києві у 1991 році. Матуся співала доньці колискові, придумуючи експромтом до них слова. Світлана має гарний голос, співає і грає на акордеоні. Тому любов до пісні, музики Даша успадкувала на генетичному рівні. Вона співає пісні на власні слова і музику своїм дітям – синочку Миколі і доньці Вірі. А найулюбленішими піснями дітей є українська народна «Ой чий то кінь стоїть...» та «Сіла птаха...» з репертуару народної артистки України Ніни Матвієнко, з якою товаришує вже багато років.

У дитинстві Дар’я дуже любила слухати гру на скрипці, мріяла досконало опанувати цей чарівний музичний інструмент. Тому батьки без вагань віддали її до музичної школи, але доля розпорядилася по-іншому...

Наша розмова з Одарою, яка тривала майже годину, почалася з її запитання: «Знаєте, що важливо взяти з дитинства в доросле життя? – Мрію. Хоч і народилася я в столиці, але все моє, як кажуть, босоноге дитинство пройшло у дідуся й бабусі в Біляках, адже найкраще місце на землі – в моєму рідному селі. Тут спокій і душа співає. Біляки мої – частинка земного раю... Ніщо не замінить мені села, тут дім, де тебе любили, люблять і з нетерпінням чекають завжди. Коли я пригадую своє дитинство, у мене захворює ніжністю серце...

Ми з моїм чоловіком і особливо наші діти з нетерпінням чекаємо закінчення трудового тижня, настання свят, відпусток, щоб якомога довше побути в Біляках. Не повірите, як втомлюємося ми всі від столичної метушні, загазованого повітря і щоденного життя за розкладом. Кудись постійно треба поспішати, їхати, йти.

Спілкування з біляківською природою, дивовижним і неповторним всім навколишнім, особливо з добрими, щирими сільськими людьми, лікує наші душі красою і робить нас трішечки щасливішими. Тут особлива аура, магнетизм».

Чоловік Дар’ї Володимирівни, Євген Станіславович Хмара, киянин, талановитий професійний музикант. У подружжя повна гармонія в стосунках – взаєморозуміння, повага один до одного, спільні інтереси, вподобання, захоплення. Людина повинна бути з тим, з ким живуть її думки. Світ виглядає світлішим, якщо ми робимо щось одне для одного, а не лише для себе.

Відомий філософ, поет, письменник Григорій Сковорода казав: «Бог дав людині дві ноги, щоб ходити, дві руки, щоб триматися, двоє очей, щоб бачити, два вуха, щоб чути. Але чому одне серце? Друге серце він віддав іншому, щоб ми його знайшли, закохавшись. Той, хто знайшов у тобі щастя, – твій. Всі інші – гості...»

Доля підкинула Євгена й Одару одне одному. Вони жили в столиці в одному дворі, навчалися в одній школі, і не дивно, що багаторічна дружба юнака і дівчини переросла в чисте, незрадливе кохання.

Євген – істинний митець і вмілий посередник між джерельно глибоким світом мистецтва і нами, прихильниками цього чудового світу. Він далекий від популярного останнім часом жанру «Гоп-поп-шоу» – легких, бездумних, одноманітних, беззмістовних  пісеньок-речитативів. У Хмари – нестандартна виконавська манера (повна самовіддача, поєднання стихійності, прихованого темпераменту з невластивою нашій артистичній тусовці скромності, як, до речі, у справжнього таланту, непідробне ставлення до життя, почуттів, природи, до нашої пісні. Він, як композитор, співак, аранжувальник, плідно співпрацює з відомими зірками української естради Олегом Винником, Олегом Скрипкою та багатьма іншими. Мистецький світ знає його як музиканта екстракласу. Адже йому цілком заслужено присвоєно звання «Ямаха-артист» за досягнення найвищих висот гри на складних музичних інструментах.

Давайте ще і ще раз пригадаємо тріумфальний виступ Одари Ковтун у суперфіналі «Співають всі». На сцену вийшла висока, струнка артистка. Шанобливо вклонившись, обвела своїм піднесеним поглядом журі, публіку, і через якусь мить глядачі вже були в полоні її озвучених переживань і позитивних емоцій. Її душа співала про кохання, про непросту жіночу долю, про любов до рідної землі. Із кожною піснею слухачі все більше проймались високими почуттями, поринаючи в ностальгічні спогади про красу, благородство прекрасних поривів людської душі, чого так не вистачає в нашому житті. Було зрозуміло, що співачка володіє неабияким професіоналізмом і виконавською майстерністю, бо відразу з першої пісні, а їх вона співала 4, йдучи до фіналу, зуміла зачарувати багаточисельну аудиторію телеглядачів, виявляючи природні композиторські здібності, адже музику до своїх творів створює сама.

Власні творчі задуми співачка виношує довго. Вона не ганяється за легким успіхом, не догоджає невибагливим слухачам. Пише композиції, вірші, тонко відчуваючи ритмомелодику. До поетичних текстів ставиться вельми вимогливо. Окрім сутності музики, завжди шукає слово в музиці, тому її можна вважати поетесою. Справжня пісня у її творчості народжується на перетинах двох нерозривних начал – думки і душі. Її прекрасний голос – це чудове знаряддя не тільки для виконання естрадних, а й народних пісень, класичного репертуару. Нею пройдено справжню школу вокальної майстерності, якій можуть позаздрити багато виконавців.

Після закінчення Київського торгово-економічного університету, маючи диплом економіста-міжнародника, Дар’я не працювала за даною спеціальністю. Під час навчання у виші була активною учасницею художньої самодіяльності. Ректорат університету всіляко заохочував студентів до самодіяльного мистецтва. Ще в ранньому дитинстві вона була солісткою дитячого хору Українського радіо і телебачення. Згодом співала у багатьох хорових і естрадних колективах. Вільно володіючи англійською мовою, на контрактній основі працювала співачкою в Нігерії. У 2013 році стала фіналісткою популярного пісенного телепроєкту «Х-Фактор». У лютому цього року вона випустила свій перший музичний альбом, до якого увійшли 11 кращих її пісень і чудовий поетичний доробок – вірш про рідне село Біляки.

Життя Дар’ї Володимирівни Хмари – це безперервний процес творення пісні в душі, відтворення її в студії, на сцені. Теми її пісень вічні: кохання, краса природи, радість життя. Вона не схожа на інших артистів, як своєю, тільки їй притаманною, манерою виконання, так і репертуаром. Співачку не лякають складні голосові пасажі, тому Одара залюбки виконує українські народні пісні, романси, класичні твори.

Звичайно, у зоряні миттєвості найвищої радості за успіх, що увінчав Одару, ми забуваємо, якою ціною він досягнутий, – титанічна праця, величезне нервове напруження. Може, в цьому і є феномен її успіху – в любові до своєї країни, до рідних витоків, в особливому ставленні до високих зразків світової музики, пісні, до милої, дружної родини, до своїх діток, коханого чоловіка і рідних серцю Біляків. Так, напевно, і має бути у відданих справі митців...

Семенівці бажають Дар’ї і Євгену, усій родині міцного здоров’я, миру, злагоди і благополуччя, нових творчих успіхів, неповторності й прихильності не лише глядачів, а й долі. Бо у людини з таким повним діапазоном чарівного голосу має бути і такий же діапазон особистого щастя...

Валерій ЗІНЧЕНКО

Читайте також: Від шкільної команди в Очеретуватому – до тренерського помосту в Лізі чемпіонів

Від драмгуртка у семенівському дитсадку – до гучних овацій в культурній столиці України

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!