b_385_225_16777215_00_images_news_2020_WWWII.jpg

Наша розповідь лише про один епізод із життя і смерті земляків у тій страшній війні з фашистами за те, щоб ми жили і раділи життю. За наведеними нижче цифрами стоять імена людей, що народилися і жили на наріжанській землі.

На фронти Великої Вітчизняної війни було мобілізовано 188 наріжан, включаючи і Героя Радянського Союзу Євгена Федоровича Верховського, який воював у партизанському з’єднанні Федорова.

Загинуло 118 наших земляків: найбільше – біля с. Корма (Білорусь), потім – у наступі на Ковель, під Ленінградом при прориві блокади, при звільненні Угорщини і Румунії, решта – звільняючи Польщу, при форсуванні Вісли.

46 наріжан брали участь у боях 17 стрілецької дивізії 53 стрілецького корпусу 48 Армії Білоруського фронту на околицях с. Кобильщина – с. Дуброва – с. Корма (Білорусь) у період із 1 по 15 лютого 1944 року. Це чоловіки, уродженці і жителі с. Наріжжя, віком від 19 до 47 років, мобілізовані у листопаді 1943 року, взяли участь у цих боях, причому 45 із них – уперше, лише 1 мав невеликий досвід первинної участі в боях (був мобілізований на початку війни).

10 листопада 1943 року вони були відправлені з Оболонського райвійськкомату на Кременчук, потім пересилка у 364 запасний полк під Полтавою, а вже потім – у Харків.

На початку січня 1944 року Ставка Верховного Головнокомандувача поставила перед Білоруським фронтом 3 завдання: 1 і 3 були виконані, а от у 2-му – створити плацдарм для наступу Бобруйськ – Мінськ, яке не було виконане, брали участь і наріжани.

До 15 січня 48-а Армія і 17 стрілецька дивізія були в резерві. З-під м. Рославля пішим ходом прибуло 1500 людей поповнення, з них 300 – семенівських і оболонських воїнів, серед них ці ж 46 наріжан. Пішки по снігу, потім по розталому бездоріжжю, необмундировані, неозброєні, деякі солдати не змогли дійти до передової (захворіли сипним тифом).

30 січня їх вивели на рубіж с. Кобильщина, дали завдання провести розвідку боєм; було створено підсилений батальйон, де наші земляки були в 1, 2, 4, 6 ротах, 1 і 2 роти – новобранців.

1 лютого батальйон почав наступ за завданням узяти контроль над околицею села, взяти полонених і провести розвідку, але попали під потужний обстріл німецьких полків.

У цьому ж бою і загинули перші наріжани: Василь Остапович Кропивка, Петро Федорович Кропивка, Панас Іванович Кропивка, Григорій Маркович Похилько, Петро Григорович Горда. Із 400 чоловік у цьому бою було вбито 58, поранено 65. Їх не могли винести із поля бою, і тому спочатку вони вважалися безвісти зниклими. Потім були бої і 2 – 8 лютого, після чого 17 дивізія просунулася на 4 км в ліс і вийшла до Корми. Є архівні дані про те, що 3 лютого 1944 року червоноармієць Федір Никифорович Манюк за рукопашний бій у траншеї противника був нагороджений медаллю «За бойові заслуги». Йому було 46 років. Формулювання у нагородному представленні стане зрозумілим після того, як дізнаємось із плану наступальної операції про кількість зброї, що припадала на 400 осіб наступаючих: 95 гвинтівок, 83 ППШ, 27 ручних кулеметів, 9 мінометів, 5 протитанкових рушниць, 2 сорокап’ятки.

За цей період боїв загинуло 11 наших земляків: Герасим Денисович Сербин, Іван Панасович Касяненко, Григорій Акимович Горда, Андрій Тимофійович Максименко, Захар Тимофійович Руденко, Михайло Лукич Максименко, Михайло Панасович Касяненко, Федір Кіндратович Шевченко, Олександр Явтухович Похилько, Петро Павлович Ярош, Федосій Петрович Швець. Померли від ран у медсанбаті Іван Іванович Швець, Василь Степанович Кропивка.

На стелах братських могил є прізвища: Г. Д. Сербин, І. П. Касяненко, З. Т. Руденко, О. Я. Похилько, П. П. Ярош, І. І. Швець, В. С. Кропивка. Поранених та тих, хто вижив, було 12 осіб, із них 7 осіб загинули пізніше. Троє потрапили в полон і були звільнені. Після цієї військової операції в ході Великої Вітчизняної війни в селі Наріжжя вдовами залишилось 7 жінок, 3 загиблі не були одружені. 16 лютого 17 дивізія була відведена в тил. За 15 днів боїв на цьому п’ятачку було втрачено половину особового складу. Ось так воювали, гинули, виживали, звільняли Європу від коричневої чуми. Це лише 15 днів війни із 1417.

І це лише для 46 воїнів-земляків. А які вони були для решти 122? Крім наріжан, у наступальній операції 17 стрілецької дивізії з 1 по 14 лютого 1944-го в районі Кобильщина – Дуброва – Корма (Білорусь) брали участь 6 бійців із с. Матвіївка, 6 – с. Старий Калкаїв, 4 – с. Тукали, 1 – с. Нагайники, 5 – с. Бурбине, 11 – с. Крива Руда (теперішнє с. Калинівка), 1 – с. Товсте, 2 – с. Строкачі, 10 – с. Іванівка, 22 – с. Мирони, 7 – с. Худоліївка, 6 – с. Богданівка, 1 – с. Погребняки, 3 – с. Горошине, 1 – х. Шерстюки, 2 – х. Липняжки, 2 – х. Сердюки, 3 – х. Пилипенки, 1 – с. В. Поділ. Усього 94 особи.

Ми не маємо права забути про героїзм наших захисників Вітчизни у роки Великої Вітчизняної війни.

У Наріжжі проживають нині нащадки 14 бійців, що воювали з 1 по 15 лютого 1944 р. на Білоруському фронті. Їм є ким гордитися та дякувати за подароване життя.

Вічна пам’ять мужнім воїнам!

Усі дані цієї публікації наведені з архівних матеріалів Центрального архіву Міністерства оборони, таких як оперативні дані, донесення, звіти проведених боїв, журнали бойових утрат, особові справи бійців, списки Оболонського військового комісаріату, і є достовірними.

Ігор КОСТІКОВ, краєзнавець,
Валентина ВЕЛИКДАР (КРОПИВКА)

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка