«Історія моєї родини»

Перегляди: 784

Владислав Гончаренко, 9-Б клас, Семенівський НВК №1:

Друга Світова війна залишила слід у кожній українській родині. Все менше залишається ветеранів – учасників війни. Вони зі смутком і болем згадують ті страшні події, адже слово війна – не загоєна рана. Наші прадіди пройшли жорстокий і кривавий шлях, щоб над нами було мирне небо. В ім’я миру та щастя, наші воїни готові були йти на смерть. З розповіді моєї бабусі я дізнався, що в цій війні бра участь і мій прадід Василь Іванович Гончаренко. коли розпочалась Велика Вітчизняна війна, йому виповнилося лише 14 років. В такі юні роки він уже працював на шахті, тим саме віддавав себе заради перемоги. Багато років сплило з часу закінчення Великої Вітчизняної війни, та ми повинні пам’ятати, якою ціною була здобута перемога і бути вдячними своїм предкам.

«Історія моєї родини»

Перегляди: 1016

Ольга Антоненко, 9-А клас, Семенівський НВК №1:

Пам’ять… Вона нетлінна і вічна. Вона дивиться на нас із старих фронтових фотографій. Пам’ять… вона втілюється не тільки в бронзі, мармурові, граніті, вона живе у душах людей, спогадах про ті далекі, але до болю тривожні роки війни. Війна. Таке страшне, жахливе слово. Минули десятиліття від того часу, як стихли бої Великої Вітчизняної війни на нашій землі. Це була найстрашніша війна століття. Війна… Стільки вона наробила горя, скільки життів забрала, скільки страждань змусила винести? Але наші люди, наші ветерани, наші воїни – все подолали, все стерпіли. Та ця війна залишила великий слід в історії нашої країни, пам’яті кожної людини. У всіх родинах пам’ять про цю війну буде жити вічно, адже у кожній із них чи прадідусь, чи прабабуся, брали в ній участь.

«Історія моєї родини»

Перегляди: 726

Ірина Кондратьєва, 9-Б клас, Семенівський НВК №1:

Війна… Від одного лиш слова завмирає серце. А скільки смертей вона принесла, скільки міст та сіл зруйнувала, а скільки гірких спогадів залишила у серцях наших бабусь та дідусів. Вона обернула мирне та спокійне життя людей на пекло. Війне не оминула і мою родину. Другу Світову війну моя бабуся Євдокія, по татовій лінії ще молодою. Багато разів я слухала її розповіді, і кожний раз як у перше. Їй доводилося воювати і рятувати поранених солдатів. Бабуся розповідала про ту страшну картину, яку вона бачила кожного дня. «Німці не жаліли нікого, ні дітей, ні дорослих…»

День донора

Перегляди: 797

2 жовтня в Семенівській центральній районній лікарні пройшла благодійна акція - День донора.

Яка ж область застосування зданої крові? Препарати донорської крові потрібні для пацієнтів з гемофілією, онкологічними хворобами та хірургічною патологією. Переливання крові необхідне жінкам під час пологів, що супроводжуються втратою крові для збереження життя та дитини. Мають таку потребу і діти з гемолітичною хворобою новонароджених, яка при ранній діагностиці може бути вилікувана переливаннями компонентів крові.

«Історія моєї родини»

Перегляди: 722

В. Хоменко, 9-А клас, Семенівський НВК №1:

Деякі моменти нашого життя не хочеться згадувати, деякі рани нашого серця хочеться запам’ятати, але шрами все-одно нагадують про страшну чорну подію – війну, яка забрала величезну кількість людей та розкидала рідних по всьому світові. Такий відбиток залишився і в моєї прабабусі, яка із сумом та зі сльозами на очах згадує ті жахливі відголоски війни.

Моя родина в роки Великої Вітчизняної війни

Перегляди: 1864

Валерія Киба, 9-А клас, Семенівський НВК №1:

Війна… Просто слово. П’ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, туга за близькими людьми, ненависть та любов… Скоро сімдесят років, як закінчилась Велика Вітчизняна війна. Її відголоски дотепер відгукуються вибухами забутих на полях мін та снарядів. Із досвіду воєнного покоління ми знаємо, що війна – це біль та страждання. З чим ми можемо порівняти біль жінки, що отримала похоронку на чоловіка або сина? Або біль дівчини, яка проводжала на війну хлопця, а дочекалася скаліченого інваліда? Життя мого прадідуся Миті занапастила Велика Вітчизняна війна також. Було тоді йому п’ятдесят п’ять років. Він пішов на фронт у перші дні війни 1941 року. Був двічі поранений. Нагороджений багатьма нагородами. Бабуся розповідала мені різні історії про те, що траплялося з моїм прадідусем на війні, але найбільше мені сподобалась ось така історія.

«Історія моєї родини»

Перегляди: 665

Анастасія Новохатько, 9-А клас, Семенівський НВК №1:

Жорстока війна окропила нашу землю кривавими слізьми, пролетіла над нею чорним круком і залишила за собою голосний плач матерів. Ніхто не міг сховатися від бурі, але знайшлися ті, що змогли вистояти під нещадними пострілами долі. Серед них був і чесний солдат, мовчазний і дещо дивний, що не захотів звертати з обраного шляху. Колеса яких лишень автомобілів під вправним його керівництвом не прокладали степові дороги війни! Микола Данилович Сербін не любив багато теревенити, адже весь час вслухувався у механічну музику, що часто не давала заснути довгими ночами, нагадувала про те, що потрібно довезти вантаж,допомогти товаришам, які занепали духом.

Зі слів мого діда...

Перегляди: 880

Катерина Підгорна, 9-А клас, Семенівський НВК №1:

На дворі 1941 рік, люди мирно збираються на роботу, відводять дітей у дитячий садок та школи. Погода сонячна по вулицях проходять натовпи людей, що заклопотані своїми справами та турботами. Та раптом селом чути крики, плач та сльози… По радіо повідомляють про надзвичайний стан, війна дійшла і сюди, в село Вільне… Через декілька хвилин всі бігали по околиці не розуміючи, що робити, ніби мурахи, коли хтось розворушив палицею їх домівки. Минуло три дні, всі хто міг втекти давно поїхали якомога швидше, навіть не думаючи про інших. Вночі роздалися перші вистріли та крики про допомогу, та рятувати цих людей ніхто не кидався, бо ж боялися за власне життя.

Два солдати

Перегляди: 860

Ліна Шульга, учениця 6-А класу:

Славним прадідам своїм уклонімося до ніг

Вони пішли від нас на початку 90-х років буремного двадцятого століття. Мені не було тоді й десяти років, але пам’ять все ж зберігає їх як рідних, дуже близьких людей. А ще фотографії… Переглядаючи сімейні альбоми задаю питання свої дідусеві і бабусі, щоб більше взнати про їхнє життя, життя моїх прадідів-фронтовиків, які пройшли горнило Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Прадід Григорій батько мого дідуся народився в 1910 році на Сумщині у багатодітній селянській родині. З малих літ зазнав тяжкої праці на землі.

Очевидці війни в моїй родині

Перегляди: 1036

Катерина КВАЧКО, учениця 6-А класу:

У моїй сім’ї небагато рідних, яких я знаю, які зазнали лиха Великої Вітчизняної війни. Але декого знаю, наприклад татові бабуся з дідусем. Перед війною дідусь Микита і бабуся Марія одружилися. Дідусь Микита був сиротою, але в нього був менший брат. Бабуся Марія теж була сиротою навіть без братів і сестер. Вони одружились коли їм було по 17 років.