Один із...

Перегляди: 691

Аліна Махно, учениця 10-Б класу:

«Історія моєї родини»

Перегляди: 771

Сергій Гончаренко, учень 9-Б класу:

Війна ніби таке просте слово. Всього п’ять літер, а скільки болю, страждань, сліз вона принесла людству. Скільки людей полягло в бою за вільну, незалежну державу, за нас онуків і правнуків, щоб ми прокидались вранці під ніжні промінці сонця, цінували кожен новий день. Щоб описати всі жахи війни не вистачить і цілої книги. Велика Вітчизняна війна, на жаль торкнулася і моєї родини. Вчорашні випускники шкіл, які мріяли отримати освіту йшли добровольцями на фронт. Серед них на жаль опинився і мій прадідусь Іван Терентійович Лисий. Як тільки оголосили про окупацію нашої країни, як він навіть не роздумуючи пішов добровольцем. Все що зробив на прощання – міцно обійняв і поцілував своїх рідних. Моя бабуся будучи маленькою дівчинкою, вперше побачила в таких мужніх батьківських очах сльози і страх за майбутнє.

«Історія моєї родини»

Перегляди: 821

Сергій Олексашенко, учень 9-Б класу:

Війна – та сила, яка в повній мірі розкриває сутність кожної людини, показує її такою, яка вона є насправді. Так опинилася в німецькому полоні моя прабабуся Ганна Микитівна Наталенко. Для моєї родини, як і багатьох родин, війна почалася не 17-го чи 1-го вересня 1939 року ще раніше – в першу  світову війну. А в період між війнами фактично не закінчувалася. Хтось воював за незалежність України, хтось – Польщі. А в складі австрійських військ воювали з такими ж українцями (та росіянами) з царської армії. Так як родини були змішаними, українсько-польськими, це також поклало свій відбиток на ті події.

«Історія моєї родини»

Перегляди: 674

Микола Вовк, учень 9-А класу Семенівського НВК №1:

Війна… Вона завжди була, є і буде жахіттям, яке забирає найдорожче – життя, руйнує людські долі, приносить біль і горе в сім’ї. Наразі моя Батьківщина переживає не найкращі часи – в Україні йде війна. Нахабний ворог не жаліє ні дорослих, ні дітей, для нього пріоритетом є загарбання чужих земель, поневолення колись «братського» народу.  На долю нашої неньки-України припадала випробування за випробуванням, вона ніколи не була завойовницею, не зазіхала на чужі землі, а лише боронилася від нападників.

Моя родина в роки Другої світової війни

Перегляди: 2881

Зі слів моєї прабабусі, яка розповідала моїй мамі, дідуся та прадідуся Петра Гавриловича, то було не життя, а просто жахіття. На превеликий жаль, моя прабабуся вже померла, а прадід Петро Гаврилович мені розповідав, що сам згадував, а що зі слів своєї матері. Він народився 26 вересня 1938 року, ще в нього була старша сестра. Жили вони в Закарпатській області. На початок війни йому було мало років. Коли оголосили тривогу він не пам’ятає, бо був ще малий. Але зі слів своєї сестри і мами він розповів: «Було це наприкінці червня 1941 року. Мама дуже злякалась взяла мене і сестру побігла швиденько до погреба. Залишивши нас за діжкою, вибігла прихопити теплі речі і щось поїсти. Мого батька вже приблизно через годину забрали на фронт». Не знаю, чи то сльози радості, що ми живемо в мирі, чи то сльози жахливих спогадів з життя його родини.

Моя родина у роки Другої світової війни

Перегляди: 1049

Марина Матвієнко, учениця 10 класу Василівської ЗОШ І-ІІ ступенів:

Моя родина в роки війни

Перегляди: 1657

Хочу розповісти про мою родину і роки Великої Вітчизняної війни. Війна 1941 року увірвалась в юність наших дідів і прадідів, немов чорний смерч. Вона забрала синів у матерів, залишаючи їм лише віру і надію у те, що їх кровиночка повернеться додому живою, міцно обійме і поцілує і більше нікуди, ні в яке пекло не відпустять своїх рідних. Я, як і всі мої ровесники щаслива тим, що не зазнала цього горя, і не хочу його знати. Адже його і не хотіли знати ті, що гинули захищаючи землю від фашизму. Солдати мужньо переносили катування в фашистських таборах, смерть, не думаючи про те, що більше не побачать ні неба, ні сонечка, не почують спів птахів, ні голосочок рідних.

«Історія моєї родини»

Перегляди: 829

Я Роман Живолуп, навчаюсь в 4 класі в Устимівці, де рідне все мені. Я хочу всім сьогодні розказати про мою родину і її участь у тій страшній війні.

Моя родина у час війни

Перегляди: 820

Я хочу трішки розповісти про мою родину у час війни. Василь Федорович Мисюра, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні (1941-1945). На війні він був кулеметником. Під час війни мій прадідусь потрапив у полон до німців. Коли він був у полоні, то працював на примусових роботах на заводі токарем. Дуже страшними були часи: море крові, матері втрачали синів, дружини чоловіків, діти ставали сиротами, голод. І зараз ми дожили до того часу, коли на сході йдуть запеклі бої  за нашу Україну, щоб вона була вільною.

«Історія моєї родини»

Перегляди: 735

У роки другої світової війни моя родина, як і мільйони інших українських сімей, зазнали тяжких поневірянь і втрат. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна мій прадід Сергій Григорович Рябенко добровольцем пішов на фронт. Він мужньо воював з фашистськими загарбниками. Дійшовши аж до самого Берліну, там він героїчно загинув, підірвавшись на ворожій міні. Двоє його діток маленькими померли під час, а двох дівчаток-близнючок прабабуся зуміла вберегти від холоду й голоду. Одна з цих дочок – моя бабуся.