Перегляди: 985

З дитинства я дуже люблю слухати казки та різні цікаві історії. Їх розповідала мені мама. Часто героями таких оповідань були наші рідні. Особливо цікавою для мене і до цього часу є історія життя мого прадідуся Івана Тихоновича Личковахи. Народився він в сусідньому селі Бурімка аж у 1920 році. Коли йому було два роки, померла мама і батько одружився знову. Мачуха годувала своїх дітей, а батькових вигонила на заробітки за кусок хліба. Ходили по людях і малий Івась, і його старший брат Михайлик та сестра Марія. Кожного разу, коли я слухала цю історію, мені так хотілося, щоб зла мачуха десь ділася, як у казці, а дітям стало добре жити.

Перегляди: 747

Сьогодні виходить у світ черговий номер газети «Вісник Семенівщини». Тож для вас короткий огляд свіжого випуску районки. Тема номера присвячена 71 річниці визволення Семенівщни від німецько-фашистських загарбників, тому читайте про її відзначення у Великих Липнягах та Семенівці, а також про благодійний концерт, організований учнями та вчителями Семенівського навчально-виховного комплексу №1 ім. М. М. Хорунжого. Газета продовжує розповіді про ветеранів війни – наших земляків. Цього разу розповідь піде про шляхи-дороги єфрейтора Неминущого Олександра Івановича у репортажі Валерія Зінченка. У рубриці «Трибуна Депутата» поговоримо з народним депутатом України від нашого округу Володимиром Пилипенком про те, що земля повинна належати селянам. Крім того, читайте сьогодні про скарбницю духовних надбань людства (до Всесвітнього дня бібліотек), надійного друга дітей (до Дня вихователя) та про справжніх туристів (до Всесвітнього дня туризму). Спортивна рубрика розповість про XVII тур чемпіонату району з футболу в огляді Володимира Бордунова.

Перегляди: 1027

Я, Андрій Кізь хочу поділитися розповіддю про свою прабабусю Любов Іванівну Касіч. Вона найстарша жителька нашого села. Прожила 92 роки. Але незважаючи на похилий вік, тягар прожитих років не стер з її обличчя слідів минулої краси. При спілкуванні з нею мене зігріває теплий промінь її  привітних очей, ледь помітна посмішка, її серце залишається назавжди молодим. Багато довелося пережити моїй прабабусі. Але одним із найтяжчих її років були роки війни, якими ділиться з нами правнуками, онуками, дітьми. А війні бабуся Люба була медсестрою. Вправно перев’язуючи рани, вона раділа від думки про те, що ще один батько зможе обійняти своїх дітей. Весь час бабуся була на передовій, бо медсестра повинна бути там, де йде бій, а потім працювала у військовому госпіталі.

Перегляди: 889

Івана Васильовича Сімрока в перший день Великої Вітчизняної війни зарахували в запасний полк, де проводилися навчання з новобранцями. Прискорена програма не давала можливості пройти повний курс молодого бійця, і довелося  вчитися  військовому ремеслу під час бойових дій. Особливо запам'ятав солдат форсування Дніпра, захоплення плацдарму на його правому березі в районі Кременчука, Черкас та Дніпропетровська. Командування поставило завдання утримувати позиції до підходу головних сил. Долаючи шалений опір фашистів, радянські війська форсували річку в кількох місцях, щоб  заплутати ворога. Вода в річці була червоною від крові, адже фашисти не шкодували куль та снарядів. Це було справжнє пекло.

Перегляди: 728

Мені бабуся розповідала, що її дід Павло Гнатович Черевко брав участь у другій світовій війні... Він воював на Білоруському фронті. З  війни прийшов інвалідом І групи з відірваною ногою. Коли тікав від куль фашистів упав на бомбу. Йому залишилось проповзти ще трішки, але він не встиг. Бог його зберіг і він обійшовся тільки відірваною ногою його відразу ж відправили в госпіталь. Батьків моєї бабусі Петра Павловича Черевка та Катерину Нестерівну (Яценко) Черевко фашисти відправили в німецький концтабір, де вони познайомилися, а згодом одружилися. Вони були молоді, коли потрапили туди. Працювали Петро й Катерина на воєнному заводі, виготовляли зброю на танки. Ще один мій дідусь Олександр Данилович Кисляк теж попав під бомбу, та, на жаль, він не вижив.

Перегляди: 1005

У ході відпрацювання під час операції «Мак» у селищі Семенівка, старший дільничний інспектор Семенівського районнго відділу міліції затримав 18-річного громадянина, який при собі зберігав наркотичний засіб «канабіс». Речовину було вилучено та направлено для проведення експертизи до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавській області. «По даному факту розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту). Санкція даної статті передбачає обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк», – зазначив начальник Семенівського райвідділу міліції Юрій Бець.

Перегляди: 3628

З родоводу своєї родини, я дізналася, що на фронті були  два мої прадідусі й один прапрадідусь. Збираючи інформацію про кожного з них, мені стало відомо, що мій прадідусь – Олександр Онуфрійович Козин був сержантом. На фронт його забрали майже на початку війни. Він був учасником бойових дій на Курській дузі, зокрема одну з нагород отримав за допомогу у взятті однієї з висот. На висоті німцями було обладнано дот із кулеметом, і тому бійці не могли штурмувати висоту. Мій дідусь разом з товаришами-бійцями  вночі зуміли обійти і знешкодити кулеметника.

Перегляди: 1084

Сьогодні в приміщенні Семенівської центральної районної лікарні під головуванням першого заступника голови районної державної адміністрації Лишко С.І.  відбулася нарада питанням які стосуються діяльності лікарняного закладу. В нараді взяли участь: голова РДА, заступник голови райради Пипич Г.М.,  голови постійних депутатських комісій, голови депутатських фракцій та груп районної ради, головні лікарі ЦРЛ та ПМСД, бухгалтерська служба лікувального закладу, начальники економічного та фінансового відділів РДА, лікарі, середній та молодший персонал лікарні.

Перегляди: 650

У будь-яку ніч мені солодко спиться і не сумую я ніколи. Живу з батьками, кожен день ходжу до школи. У моєї прабабусі є фото, але пожовкле і старе. З фотокартки на мене дивляться очі прапрадідуся Петра Семеновича Ромашка. Інколи мені здається, що він шепоче: «Пам’ятай… Пам’ятай, що колись на білому світі гриміла війна. Рік 1941... 1942... Бої... Атаки...». З криком «Ура!» мій прапрадід свинцевим градом ворогам шлях перейняв. В одному з боїв загинув. Це трапилось на Волині. А ось зовсім маленька фронтова фотокартка прапрадіда Григорія Никифоровича Моті. Одна єдина, усе, що залишилося на згадку про нього. Загинув він на Черкащині при форсуванні Дніпра.

Перегляди: 1182

Наш колектив «Надія» був запрошений на міжнародний фестиваль хорових колективів в м. Варен (Мюріц) земля Мекленбург Німеччина, як багаторазовий переможець обласних та Всеукраїнських конкурсів та фестивалів людей з обмеженими можливостями. Звичайно, ця поїздка була пов’язана з деякими труднощами, а головне фінансовими. Та все залишилось позаду. Нашу невелику делегацію представляли: Сергій Чумак, голова Полтавської ОІ СОІУ, та члени Семенівської РОІ, учасники ансамблю «Надія»: Любов Грек, Микола Буланий, Павло Кобильченко, Катерина Осіян, Катерина Клименко та Ольга Дреєва.