Моя родина в роки Великої Вітчизняної війни

Просмотров: 1854

Валерія Киба, 9-А клас, Семенівський НВК №1:

Війна… Просто слово. П’ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, туга за близькими людьми, ненависть та любов… Скоро сімдесят років, як закінчилась Велика Вітчизняна війна. Її відголоски дотепер відгукуються вибухами забутих на полях мін та снарядів. Із досвіду воєнного покоління ми знаємо, що війна – це біль та страждання. З чим ми можемо порівняти біль жінки, що отримала похоронку на чоловіка або сина? Або біль дівчини, яка проводжала на війну хлопця, а дочекалася скаліченого інваліда? Життя мого прадідуся Миті занапастила Велика Вітчизняна війна також. Було тоді йому п’ятдесят п’ять років. Він пішов на фронт у перші дні війни 1941 року. Був двічі поранений. Нагороджений багатьма нагородами. Бабуся розповідала мені різні історії про те, що траплялося з моїм прадідусем на війні, але найбільше мені сподобалась ось така історія.

«Історія моєї родини»

Просмотров: 653

Анастасія Новохатько, 9-А клас, Семенівський НВК №1:

Жорстока війна окропила нашу землю кривавими слізьми, пролетіла над нею чорним круком і залишила за собою голосний плач матерів. Ніхто не міг сховатися від бурі, але знайшлися ті, що змогли вистояти під нещадними пострілами долі. Серед них був і чесний солдат, мовчазний і дещо дивний, що не захотів звертати з обраного шляху. Колеса яких лишень автомобілів під вправним його керівництвом не прокладали степові дороги війни! Микола Данилович Сербін не любив багато теревенити, адже весь час вслухувався у механічну музику, що часто не давала заснути довгими ночами, нагадувала про те, що потрібно довезти вантаж,допомогти товаришам, які занепали духом.

Зі слів мого діда...

Просмотров: 869

Катерина Підгорна, 9-А клас, Семенівський НВК №1:

На дворі 1941 рік, люди мирно збираються на роботу, відводять дітей у дитячий садок та школи. Погода сонячна по вулицях проходять натовпи людей, що заклопотані своїми справами та турботами. Та раптом селом чути крики, плач та сльози… По радіо повідомляють про надзвичайний стан, війна дійшла і сюди, в село Вільне… Через декілька хвилин всі бігали по околиці не розуміючи, що робити, ніби мурахи, коли хтось розворушив палицею їх домівки. Минуло три дні, всі хто міг втекти давно поїхали якомога швидше, навіть не думаючи про інших. Вночі роздалися перші вистріли та крики про допомогу, та рятувати цих людей ніхто не кидався, бо ж боялися за власне життя.

Два солдати

Просмотров: 850

Ліна Шульга, учениця 6-А класу:

Славним прадідам своїм уклонімося до ніг

Вони пішли від нас на початку 90-х років буремного двадцятого століття. Мені не було тоді й десяти років, але пам’ять все ж зберігає їх як рідних, дуже близьких людей. А ще фотографії… Переглядаючи сімейні альбоми задаю питання свої дідусеві і бабусі, щоб більше взнати про їхнє життя, життя моїх прадідів-фронтовиків, які пройшли горнило Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Прадід Григорій батько мого дідуся народився в 1910 році на Сумщині у багатодітній селянській родині. З малих літ зазнав тяжкої праці на землі.

Очевидці війни в моїй родині

Просмотров: 1026

Катерина КВАЧКО, учениця 6-А класу:

У моїй сім’ї небагато рідних, яких я знаю, які зазнали лиха Великої Вітчизняної війни. Але декого знаю, наприклад татові бабуся з дідусем. Перед війною дідусь Микита і бабуся Марія одружилися. Дідусь Микита був сиротою, але в нього був менший брат. Бабуся Марія теж була сиротою навіть без братів і сестер. Вони одружились коли їм було по 17 років.

Моя родина в роки Другої світової війни

Просмотров: 17808

Аліна Тищенко, учениця 9-Б класу:

Минули десятиліття від того часу, як відгриміли бої Великої Вітчизняної війни на нашій землі. «Війна» – це чорне слово, яке викликає надто багато страху і тривоги за завтрашній день, особливо в такий моторошний період в Україні.

Один із...

Просмотров: 679

Аліна Махно, учениця 10-Б класу:

«Історія моєї родини»

Просмотров: 760

Сергій Гончаренко, учень 9-Б класу:

Війна ніби таке просте слово. Всього п’ять літер, а скільки болю, страждань, сліз вона принесла людству. Скільки людей полягло в бою за вільну, незалежну державу, за нас онуків і правнуків, щоб ми прокидались вранці під ніжні промінці сонця, цінували кожен новий день. Щоб описати всі жахи війни не вистачить і цілої книги. Велика Вітчизняна війна, на жаль торкнулася і моєї родини. Вчорашні випускники шкіл, які мріяли отримати освіту йшли добровольцями на фронт. Серед них на жаль опинився і мій прадідусь Іван Терентійович Лисий. Як тільки оголосили про окупацію нашої країни, як він навіть не роздумуючи пішов добровольцем. Все що зробив на прощання – міцно обійняв і поцілував своїх рідних. Моя бабуся будучи маленькою дівчинкою, вперше побачила в таких мужніх батьківських очах сльози і страх за майбутнє.

«Історія моєї родини»

Просмотров: 811

Сергій Олексашенко, учень 9-Б класу:

Війна – та сила, яка в повній мірі розкриває сутність кожної людини, показує її такою, яка вона є насправді. Так опинилася в німецькому полоні моя прабабуся Ганна Микитівна Наталенко. Для моєї родини, як і багатьох родин, війна почалася не 17-го чи 1-го вересня 1939 року ще раніше – в першу  світову війну. А в період між війнами фактично не закінчувалася. Хтось воював за незалежність України, хтось – Польщі. А в складі австрійських військ воювали з такими ж українцями (та росіянами) з царської армії. Так як родини були змішаними, українсько-польськими, це також поклало свій відбиток на ті події.

«Історія моєї родини»

Просмотров: 662

Микола Вовк, учень 9-А класу Семенівського НВК №1:

Війна… Вона завжди була, є і буде жахіттям, яке забирає найдорожче – життя, руйнує людські долі, приносить біль і горе в сім’ї. Наразі моя Батьківщина переживає не найкращі часи – в Україні йде війна. Нахабний ворог не жаліє ні дорослих, ні дітей, для нього пріоритетом є загарбання чужих земель, поневолення колись «братського» народу.  На долю нашої неньки-України припадала випробування за випробуванням, вона ніколи не була завойовницею, не зазіхала на чужі землі, а лише боронилася від нападників.