«Історія моєї родини»
- Просмотров: 720
У роки другої світової війни моя родина, як і мільйони інших українських сімей, зазнали тяжких поневірянь і втрат. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна мій прадід Сергій Григорович Рябенко добровольцем пішов на фронт. Він мужньо воював з фашистськими загарбниками. Дійшовши аж до самого Берліну, там він героїчно загинув, підірвавшись на ворожій міні. Двоє його діток маленькими померли під час, а двох дівчаток-близнючок прабабуся зуміла вберегти від холоду й голоду. Одна з цих дочок – моя бабуся.
Участь моєї родини у Другій світовій війні
- Просмотров: 2374
Мабуть немає жодної родини в Україні, яка б не зазнала втрат у другій світовій війні. Моя сім’я також не виняток. По татовій та маминій лінії мої пращури боролися на фронтах Радянського Союзу з фашистськими загарбниками. Один з них, мій прадідусь Василь Йосипович Кукоба, під час другої світової війни був призваний на фронт у 1943 році. Від’їжджаючи, він сказав дружині Меланії Кукобі, що вони швидко проженуть німців, і він скоро повернеться додому. Влітку 1944 року його було поранено в ногу. Всіх поранених везли потягом до шпиталю через станцію Веселий Поділ, а це за 30 кілометрів від села де він проживав. Прадід вирішив зійти на цій станції, дістатися додому. Він так і зробив.
Моя родина в роки Другої світової війни
- Просмотров: 1482
23 вересня – День визволення Полтавщини від німецько-фашистських загарбників. Ця пам’ятна дата дорога моїй родині, адже війна не оминула її. Ще живий мій прадідусь Іван, якому на початок війни виповнилось 10 років. Коли я залишаюсь із ним наодинці, то завжди розпитую його про те, що він пам’ятає із свого воєнного дитинства. З його спогадів я знаю, що у їхній сім’ї було 4 дітей. Батька забрали на фронт. У 1945 році він повернувся живий, але дуже скалічений, і прожив після війни недовго. Найбільш яскравий спогад у прадідуся про те, як німці, відступаючи, спалили села Заїчинці та Біляки, що розташовані недалеко одне від одного. Це сталося 21 вересня 1943 року у релігійне свято, яке у народі називають Друга Пречиста.
На Семенівщині чоловіки вирішили конфлікт стусанами
- Просмотров: 756
There was a problem loading image 'images/news/militsiia_informuie.jpg'
There was a problem loading image 'images/news/militsiia_informuie.jpg'
До чергової частини Семенівського райвідділу по телефону надійшла письмова заява від 43-річного жителя с-ща Семенівка. Чоловік повідомив про те, що 29-річний місцевий молодик наніс йому тілесні ушкодження у вигляді забоїв та синців на обличчі. При виїзді слідчо-оперативної групи на місце пригоди, факт пригоди підтвердився. У ході проведення перевірки встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому в ході сварки, ударами рук та ніг на одній з вулиць селища наніс 29-річний чолов’яга. Відомості по даному факту внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (нанесення легких тілесних ушкоджень). Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин або виправними роботами на строк до одного року.
Моя родина в роки Другої світової війни
- Просмотров: 1107
Я, Стародуб Марина Володимирівна, учениця 5 класу Семенівського НВК №2. Моя прабабуся Мезлікіна Марія Іванівна та прадід Мерзлікін Микола Лукич воювали в другій світовій війні. Мені розповідала мама, що тоді,коли почалась війна, прабабуся з прадідусем були ще незнайомі. Бабуся Марія копала окопи, а дідусь воював, та іноді він теж копав окопи. Коли стріляли, дідусь заховався в окопі, в якому ховалась і бабуся. Вони познайомилися і закохались. Бабуся Марія дістала тяжке поранення від розриву бомби. Вона знепритомніла, а коли прийшла до тями, пішла, не розуміючи куди.
Шляхи-дороги єфрейтора Неминущого
- Просмотров: 1001
Рід Неминущих можна по праву віднести до найстаріших родин селища, які вирізнялися неабиякою працьовитістю. Ця риса притаманна Олександру, який народився у березні 1926 року в Семенівці, та його сімом братам і двом сестрам. Батько Іван Трохимович працював у місцевому колгоспі імені Чапаєва на різних роботах. У сім’ї, як у вулику, трутнів не було. Всі трудилися по господарству, і кожний знав без нагадувань, що йому робити. Панували мир, злагода і взаєморозуміння. Мати Віра Савівна була мудрою жінкою з талантом педагога. Мати-героїня всі свої знання і багатий життєвий досвід передавала дітям. Працювала теж у колгоспі імені Чапаєва і виконувала щодня найпотрібнішу і найпочеснішу роботу – випікала хліб, маючи до цього особливий Божий дар і золоті руки.
Моя родина в роки Другої світової війни
- Просмотров: 1397
Я – учениця 5 класу Семенівського НВК №2 Кравченко Ілона Миколаївна. Мій прадід Кравченко Іван Антонович жив у селі Дем’янівка. Йому було 16 років, коли розпочалася війна. У сім’ї було дев’ять дітей. Жили вони бідно. Щоб допомогти нагодувати сім’ю, прадід ловив рибу на річці Сулі. Одного разу він повернувся з рибалки, як тут німці забрали його в Німеччину. Він там працював у кар’єрі робітником. Працював дуже важко, а годували погано. У німецькій неволі був довго, аж поки радянські війська не визволили наших людей.
Правоохоронці Семенівщини викрили «наркопритон»
- Просмотров: 793
There was a problem loading image 'images/news/militsiia_informuie.jpg'
There was a problem loading image 'images/news/militsiia_informuie.jpg'
Працівниками Семенівського сектору карного розшуку було виявлено приміщення гаража, яке 25-річний громадянин надавав для куріння наркотичного засобу-«канабіс». Власник гаража уже притягувався до відповідальності за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України. По даному факту розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 317 Кримінального кодексу України (Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також надання приміщення з цією метою). Санкція даної статті передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до п’яти років.
Cивина на молодому волоссі
- Просмотров: 1168
Минуле переплітається з сучасним та майбутнім, як стрічки у косах, повторюється знову і знову, все з новими, іншими подробицями. Війна – це завжди зло. Зло невблаганне, неминуче і трагічне. І неважливо, коли вона відбувається. Пам'ятаю сумні очі моєї бабусі, покоління якої називають «дітьми війни». Часто згадую розповіді про події, що їй переповідала її мама, моя прабабуся, Марія Данилівна Рева. Вона увесь свій вік тяжко працювала і винесла разом зі своїми однолітками тягар війни на своїх плечах. Найбільше врізалася у пам’ять одна історія про те, як неймовірний випадок врятував прабабусі життя.
Не обираючи легкого шляху
- Просмотров: 794
Мала батьківщина Ольги Черненко – село Бурімка, де зимового дня в селянській хатині її народила матуся Оксана Андріївна. Родина Черненків селянська, з діда-прадіда хліборобська. Коли батька Петра Юхимовича призначили директором Семенівської МТС, сім’я переїхала на постійне місце проживання в райцентр. Середню освіту Ольга здобула в Семенівській школі. У шкільній канцелярії поспішали виписувати вчорашнім десятикласникам атестати, щоб урочисто вручити на випускному вечорі. Та за два дні розпочалася Велика Вітчизняна війна. Ворог швидко наближався до Полтавщини. Треба було терміново евакуювати в глибокий тил всю техніку і обладнання. Трактори відвантажили в ешелон, а родини в польовому вагоні, поставленому на тракторний причіп, поїхали слідом.
«Історія моєї родини»
- Просмотров: 857
Я, Андрій Русланович Шквир, хочу розповісти про свого прадідуся Дмитра Семеновича Кучеренка, уродженця села Іванівка нашого району. Народився прадідусь 8 листопада 1925 року в мальовничому селі неподалік тихоплинної Сули в багатодітній селянській родині. Дитинство його було не вельми радісне, бо сім’я бідувала, але був наймолодший, то всі його любили і малий Митько тим був і щасливий. Коли на нашу землю посунули полчища фашистських загарбників, Дмитро закінчив сім класів Іванівської школи. На фронт не взяли, бо був занадто молодий, за те тричі брали і німецьке рабство, та щоразу юнак втікав додому.
