Просмотров: 844

Ліна Шульга, учениця 6-А класу:

Славним прадідам своїм уклонімося до ніг

Вони пішли від нас на початку 90-х років буремного двадцятого століття. Мені не було тоді й десяти років, але пам’ять все ж зберігає їх як рідних, дуже близьких людей. А ще фотографії… Переглядаючи сімейні альбоми задаю питання свої дідусеві і бабусі, щоб більше взнати про їхнє життя, життя моїх прадідів-фронтовиків, які пройшли горнило Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років. Прадід Григорій батько мого дідуся народився в 1910 році на Сумщині у багатодітній селянській родині. З малих літ зазнав тяжкої праці на землі.

Просмотров: 1017

Катерина КВАЧКО, учениця 6-А класу:

У моїй сім’ї небагато рідних, яких я знаю, які зазнали лиха Великої Вітчизняної війни. Але декого знаю, наприклад татові бабуся з дідусем. Перед війною дідусь Микита і бабуся Марія одружилися. Дідусь Микита був сиротою, але в нього був менший брат. Бабуся Марія теж була сиротою навіть без братів і сестер. Вони одружились коли їм було по 17 років.

Просмотров: 17800

Аліна Тищенко, учениця 9-Б класу:

Минули десятиліття від того часу, як відгриміли бої Великої Вітчизняної війни на нашій землі. «Війна» – це чорне слово, яке викликає надто багато страху і тривоги за завтрашній день, особливо в такий моторошний період в Україні.

Просмотров: 674

Аліна Махно, учениця 10-Б класу:

Просмотров: 750

Сергій Гончаренко, учень 9-Б класу:

Війна ніби таке просте слово. Всього п’ять літер, а скільки болю, страждань, сліз вона принесла людству. Скільки людей полягло в бою за вільну, незалежну державу, за нас онуків і правнуків, щоб ми прокидались вранці під ніжні промінці сонця, цінували кожен новий день. Щоб описати всі жахи війни не вистачить і цілої книги. Велика Вітчизняна війна, на жаль торкнулася і моєї родини. Вчорашні випускники шкіл, які мріяли отримати освіту йшли добровольцями на фронт. Серед них на жаль опинився і мій прадідусь Іван Терентійович Лисий. Як тільки оголосили про окупацію нашої країни, як він навіть не роздумуючи пішов добровольцем. Все що зробив на прощання – міцно обійняв і поцілував своїх рідних. Моя бабуся будучи маленькою дівчинкою, вперше побачила в таких мужніх батьківських очах сльози і страх за майбутнє.

Просмотров: 805

Сергій Олексашенко, учень 9-Б класу:

Війна – та сила, яка в повній мірі розкриває сутність кожної людини, показує її такою, яка вона є насправді. Так опинилася в німецькому полоні моя прабабуся Ганна Микитівна Наталенко. Для моєї родини, як і багатьох родин, війна почалася не 17-го чи 1-го вересня 1939 року ще раніше – в першу  світову війну. А в період між війнами фактично не закінчувалася. Хтось воював за незалежність України, хтось – Польщі. А в складі австрійських військ воювали з такими ж українцями (та росіянами) з царської армії. Так як родини були змішаними, українсько-польськими, це також поклало свій відбиток на ті події.

Просмотров: 654

Микола Вовк, учень 9-А класу Семенівського НВК №1:

Війна… Вона завжди була, є і буде жахіттям, яке забирає найдорожче – життя, руйнує людські долі, приносить біль і горе в сім’ї. Наразі моя Батьківщина переживає не найкращі часи – в Україні йде війна. Нахабний ворог не жаліє ні дорослих, ні дітей, для нього пріоритетом є загарбання чужих земель, поневолення колись «братського» народу.  На долю нашої неньки-України припадала випробування за випробуванням, вона ніколи не була завойовницею, не зазіхала на чужі землі, а лише боронилася від нападників.

Просмотров: 2863

Зі слів моєї прабабусі, яка розповідала моїй мамі, дідуся та прадідуся Петра Гавриловича, то було не життя, а просто жахіття. На превеликий жаль, моя прабабуся вже померла, а прадід Петро Гаврилович мені розповідав, що сам згадував, а що зі слів своєї матері. Він народився 26 вересня 1938 року, ще в нього була старша сестра. Жили вони в Закарпатській області. На початок війни йому було мало років. Коли оголосили тривогу він не пам’ятає, бо був ще малий. Але зі слів своєї сестри і мами він розповів: «Було це наприкінці червня 1941 року. Мама дуже злякалась взяла мене і сестру побігла швиденько до погреба. Залишивши нас за діжкою, вибігла прихопити теплі речі і щось поїсти. Мого батька вже приблизно через годину забрали на фронт». Не знаю, чи то сльози радості, що ми живемо в мирі, чи то сльози жахливих спогадів з життя його родини.

Просмотров: 1034

Марина Матвієнко, учениця 10 класу Василівської ЗОШ І-ІІ ступенів:

Просмотров: 1640

Хочу розповісти про мою родину і роки Великої Вітчизняної війни. Війна 1941 року увірвалась в юність наших дідів і прадідів, немов чорний смерч. Вона забрала синів у матерів, залишаючи їм лише віру і надію у те, що їх кровиночка повернеться додому живою, міцно обійме і поцілує і більше нікуди, ні в яке пекло не відпустять своїх рідних. Я, як і всі мої ровесники щаслива тим, що не зазнала цього горя, і не хочу його знати. Адже його і не хотіли знати ті, що гинули захищаючи землю від фашизму. Солдати мужньо переносили катування в фашистських таборах, смерть, не думаючи про те, що більше не побачать ні неба, ні сонечка, не почують спів птахів, ні голосочок рідних.